тинг у Москві в серпні 1941 року знайшов гарячий відгук в широких колах населення Болгарії. Трансляцію мітингу з Москви слухали в Болгарії всюди. Про нього дізналась переважна більшість болгарського народу. Після мітингу на стінах будинків в столиці Болгарії — Софії нерідко з'являлись написи: „Гітлер — спільний ворог слов'янських народів“, „Геть підлих авантюристів з Болгарії!“, „Приєднаймо свої зусилля до священної боротьби Радянського народу!“, „Хай живе перемога Червоної Армії над гітлерівськими полчищами!“. Немає сумніву, що так само палко вітали народні маси Болгарії і другий Всеслов'янський мітинг у Москві, не зважаючи на посилення терору німецьких і болгарських властей.
Ідея єдиного слов'янського фронту, прийнята болгарськими народними масами з ентузіазмом, в урядових болгарських колах, природно, зустрічає шалену протидію. Так, в офіційному органі болгарського уряду „Днес“ надрукована була стаття, автор якої, якийсь Петро Ніколов, у своєму угодовстві перед окупантами і в своєму страху перед всеслов'янським демократичним фронтом дійшов до того, що надумав заперечувати самий факт існування слов'янства. Автор, зокрема, заявив, що ні Болгарія, ні Росія не є слов'янськими країнами. Ця нахабна стаття була зутрінута в Болгарії загальним обуренням. Болгарські читачі відповіли на неї демонстративним відмовленням від передплати газети „Днес“, а представник вільної Болгарії на Всеслов'янському мітингу 1941 року в Москві доктор Стоянов затаврував перед усім світом ганебну вихватку болгарського офіціоза.
Так розгортався і розгортається нахабний натиск на болгарський народ з боку німецьких хижаків. Одначе, в незрівнянно більшій мірі розгорталась і розгортається сила внутрішнього опору болгарського народу проти агресії німецьких загарбників. Весь хід історії і сучасного життя Болгарії говорить за те, що настане такий день, коли розумний, чесний і хоробрий болгарський народ змете з свого шляху криваву фашистську гадину, розрахується з своїми німецькими гнобителями і їх болгарськими посіпаками; відновить тісне єднання з іншими слов'янськими народами, з народами героічного Радянського Союзу.
Під знаком боротьби, відсічі хижацьким прагненням німецьких загарбників розвивалась історія і другої слов'янської держави, розташованої на Балканах, — Югославії. На її землі зазирають також італьянські і угорські імперіалісти, які мріють про округлення своїх територій коштом цієї країни.
Югославія — єдина держава кількох близько споріднених між собою південнослов'янських народів: сербського, хорватського і словенського. Вона утворилась в 1918 році, після першої світової війни, але кожний з народів, що ввійшов до її складу, до того часу встиг пройти довгий і славний історичний шлях.
