Особливо посилився фашистський наступ на Болгарію після холопської поїздки на поклін до Гітлера болгарського царя Бориса і після реорганізації “ болгарського кабінету Філова. Вся діяльність „оновленого“ уряду проходить під знаком посилення репресій і форсованого включення Болгарії в гітлерівський „новий порядок“. Якщо Філов ще в січні говорив про те, що він не збирається, мовляв, зробити Болгарію „фашистською і націонал-соціалістською, то в декларації свого нового кабінету він, вже не соромлячись, заявляє про необхідність у внутрішній політиці „ наслідувати приклад великих союзників і тим самим офіційно визнає курс на фашизацію Болгарії („Правда“ за 26-IV 1942 р., с. 4).
Самогубний „союз“ з гітлерівцями привів Болгарію до втрати самостійності і в галузі економіки. Гітлерівці викачують з країни продовольство, викликаючи цим голод і вимирання населення. Вони захопили і використовують у своїх цілях більшу частину промислових підприємств країни.
Фактичні окупанти Болгарії, гітлерівці оголосили похід проти національної культури болгарського народу, проти його стародавніх історичних традицій. Вони всіляко намагаються насаджувати в країні свою нацистську „культуру“. Вивчення в болгарських школах ряду загальноосвітніх дисциплін замінено посиленим викладанням німецької мови. З цього приводу один софійський вчитель заявив іноземному кореспондентові з гіркою іронією: „Раби мусять знати мову своїх панів, інакше вони не зможуть підкорятися“. „Союзники“ вимагають від болгарських властей закриття кооперативних читалень, які так любить болгарське селянство. Свою вимогу гітлерівіці обгрунтовують тим, що, багато читаючи, „селянин починає багато думати“.
Але болгарський народ не може не думати, і він думає. І думи ці далеко не на користь як німецьким загарбникам, так і зрадницькому урядові Болгарії, який торгує життям, майном і честю свого народу, який безсоромно кує для нього рабські кайдани.
В поточній пресі не раз повідомлялось про антифашистські заворушення в народних масах Болгарії. В її селах зростає широкий рух проти реквізиції харчів для гітлерівської Німеччини. Обурене селянство утворює озброєні загони для боротьби з суцільним пограбуванням і одвертим терором властей. Серед робітників і інтелігенції поширюється рух за проведення страйків, актів саботажу, диверсій на заводах і фабриках, катастроф на залізницях і т. ін. — з метою скинення ненависного ярма німецько-фашистської зграї і її болгарської агентури.
Серед мас все ширше і глибше вкорінюється свідомість необхідності змести антинародну, запроданську верхівку і поновити природні зв'язки болгарського народу — політичні, економічні, культурні — із спорідненими і близькими своєю історичною долею вільнолюбними слов'янськими народами, зокрема з великим російським народом. Не дивно, що Всеслов'янський мі-
