слов'янства в цілому і особливо для самого болгарського народу надзвичайно сумні наслідки.
Дозволивши німецько-фашистським ордам зайняти Болгарію, продажні її правителі завдали удару Югославії в спину. Всупереч одностайно виявленому бажанню болгарського народу скласти угоду про взаємну допомогу з СРСР, теперішні болгарські правителі не тільки не виконали цієї волі народу, а, навпаки, всякими засобами підштовхували і підштовхують його на війну з Радянським Союзом.
Риючи яму слов'янським народам, сучасні болгарські правителі-запроданці штовхають у цю яму передусім свій власний народ.
Угодовство перед фашистськими правителями Німеччини позбавило Болгарію будьякої політичної самостійності. Гітлерівці з властивим їм нахабством почали повністю визначати в своїх інтересах як зовнішню, так і внутрішню політику Болгарії.
Під тиском гітлерівської зграї Болгарія без явної причини оголосила війну Англії і США. Репресіями, підкупами, обдурюванням власті женуть болгарські військові частини в Сербію і Грецію для придушення партизанського руху, що там розгорнувся. Не задовольняючись цим, Гітлер настирливо вимагає від Болгарії воєнного виступу проти СРСР. І коли болгарський уряд до цього часу не вступає формально у війну проти СРСР, то тільки через незмінну популярність СРСР в широких колах болгарського народу із побоювання, що в країні в разі війни з СРСР відкриється внутрішній фронт. Лише острах перед своїм власним народом зупиняє зрадницький уряд Болгарії від прямої участі у війні проти Радянського Союзу.
Під тиском фашистських хазяїв болгарські власті зате вдаються до всяких провокацій і ворожих вихваток проти нашої країни. На це було вказано болгарському урядові в спеціальній ноті Наркомзаксправ від 19-IX 1941 р. Характерно, що болгарські власті приховали від свого народу це подання радянського уряду, яке викриває перетворення Болгарії в воєнний плацдарм гітлерівської Німеччини для ворожих дій проти СРСР: публікація радянської ноти в болгарській пресі була заборонена.
Гітлерівці зробили болгарський уряд своїм слухняним знаряддям і в галузі внутрішньої політики. Вони підпорядкували своєму контролеві болгарську пресу, школу, науку, мистецтво. На їх вимогу кращі представники болгарської інтелігенції, що насмілюються виступати на захист болгарської національної політики і культури, ув'язнюються в тюрмах і концтаборах.
Методи гестапо знаходять собі в Болгарії дедалі ширше застосування. Провадяться чистки „неблагонадійних“ в армії і установах, масові арешіти, „воєнні суди“ і навіть нечувані досі в країні публічні покарання на смерть. Болгарські правителі і іх німецько-фашистські хазяї аж із шкури пнуться, аби лише „гітлерізувати“ Болгарію.
