якими незчисленними жертвами заплатив болгарський народ за цю війну, що він вів в інтересах німецького імперіалізму. Сотні тисяч загублених і знедолених (150 тисяч чоловік вбитими, 300 тисяч пораненими); надсильні репарації державам Антанти в сумі 2,25 міліарди золотих франків; безплатна передача країнам Антанти і її союзникам цінної сировини (худоби, вугілля і т. ін.); втрата кількох областей ( Македонія і Фракія були поділені в основному між Югославією і Грецією, Добруджа залишилась під владою Румунії і т. ін.); втрата виходу в Егейське море в наслідок переходу до Греції порту Деде-Агач, — такі були сумні наслідки спровокованої правлячою верхівкою Німеччини участі Болгарії в першій світовій війні, зради болгарськими урядовими колами справжніх інтересів і прагнень свого народу.
Однак, в народних масах Болгарії ця політика її уряду ніколи не користувалася визнанням. В глибинах болгарського народу завжди жило і досі живе прагнення до спілки з слов'янськими народами, до припинення самозгубної підтримки болгарським урядом злочинної політики німецького імперіалізму. За кожної нагоди цей настрій болгарських народних мас яскраво виявлявся. Так, у вересні 1918 року болгарський народ, пограбований, виснажений, знекровлений, спрямував зброю проти свого німецького „союзника“ і його болгарських васалів, прогнав царя Фердiнанда і оголосив Болгарію селянською республікою.
На величезне лихо для болгарського народу, дальші умови його існування не дозволили закріпити цю можливість звільнитися від німецької згубної „дружби“, можливість, що була накреслювалася. Послані німецьким урядом дивізії розгромили війська болгарських повстанців (так зване Владайське повстання 1918 р.).
Коли в Німеччині прийшли до влади фашисти (1933 р.), вони зробили болгарський народ жертвою підлої, ворожої слов'янству політики. Використовуючи ревізіоністські прагнення післявоєнної Болгарії, граючи на її бажанні повернути собі відібрані землі (Македонія, Добруджа), гітлерівська Німеччина повела традиційну політику нацьковування слов'янських народів один на одного. Обіцяючи Болгарії повернути Македонію і інші відірвані від неї Антантою на користь Югославії області, фашистська Німеччина в той же час обіцяла і Югославії гарантувати її територіальну цілість, охоронити її від болгарських ревізіоністських зазіхань. Частину Македонії, що належала Греції, Німеччина обіцяла одночасно як Болгарії, так і Югославії.
Граючи на труднощах, створених Версальською системою для переможеної Болгарії, гітлерівці опутали її економічно і політично, відкололи від інших балканських країн, втягнули в орбіту своєї загарбницької політики.
Знову нав'язаний болгарському народові штучний „союз“ правлячих сфер Болгарії і імперіалістичної Німеччини мав для
