тисяч німецьких колоністів. Взагалі ж у Польщі намічено оселити від трьох до чотирьох міліонів німців.
В польських містах німцям відводяться кращі вулиці і квартали. Для них виділені кращі готелі, ресторани і магазини, куди полякам зходити заборонено. На залізницях для німців відведені особливі вагони. В автобусах вони сідають на передні місця, яких поляки не мають права займати.
За запевненнями гітлерівських верховодів, рабське існування, приділене тепер польському народові, залишиться на віки вічні. „Не тільки теперішне покоління поляків, — нахвалявся в кінці 1940 р. німецький намісник у Польщі Грейзінг, — але і майбутні покоління будуть працювати на німецьку імперію, бо незалежна Польща ніколи не воскресне і ні один дюйм завойованої німцями землі ніколи не буде більше належати полякам. Поляки будуть працювати як німецькі холопи“.
Польська культура викорінюється фашистами самими варварськими заходами. Польські університети закриті; закриваються також гімназії і нижчі школи: „копати картоплю, — заявляють фашистські вершителі польської долі, — і підмітати вулиці можна і без освіти“. Закриті польські театри. Музеї, бібліотеки і архіви пограбовані. Заборонена навіть польська мова, не тільки в офіційних установах, але і в побуті.
Щоб привчити поляків до тієї думки, що німці — господарі в Польщі, а поляки — тільки їх слуги, фашисти запровадили для місцевих жителів особливі правила поведінки, за якими поляки мусять знімати головні убори в присутності німецьких офіцерів і урядовців, мусять давати дорогу німцям, не користуватися тротуарами і т. ін.
Зрозуміло, що населення Польщі не може засвоїти божевільне марення расистських теорій. Воно охоплене нестримною ненавистю до фашистських гнобителів і постійно чинить опір німецьким планам. Партизанський рух, саботаж німецьких воєнних заходів, нищення запасів продовольства, вибухи на заводах і катастрофи на залізницях — так відповідає польський народ на „новий порядок“, насаджуваний у Польщі фашистськими загарбниками.
Всіма антифашистськими виступами успішно керує діюча в країні „Спілка боротьби за звільнення від гітлерівців“. Ось що писала ця „Спілка“ в одній із своїх відозв у липні 1941 року: „Війна проти німецьких загарбників не кінчилась. Тепер, коли Гітлер зайнятий війною з Радянським Союзом, становище окупантів у Польщі вразливіше, ніж будьколи. Кожен повинен почувати себе як солдат на фронті і, де тільки можна, завдавати шкоди ворогові, влаштовувати вибухи, підпали, нещадно вбивати окупантів. Проти тиранів треба діяти їх же зброєю. Кожний озброєний німець — лютий ворог волі і цивілізації. Всіма засобами треба тероризувати німців, тримати їх у постійному страху за свою шкуру. Завжди і всюди бийте гітлерівців!
Не менш енергійно звучать заклики відомої польської пись-
