Німецька агресія почала загрожувати полякам уже в найдавніший період іх історії. Так, польські князі Болеслав Хоробрий на початку XI ст. і Болеслав Кривоустий на початку ХІІ ст. не раз успішно припиняли спроби німців загарбати польські землі.
Одною з яскравих сторінок польської історії є боротьба поляків з духовно-рицарським Тевтонським орденом . Цей орден виник на початку XII ст. у Палестині. Спочатку це була благодійна організація, яка ставила собі на меті допомогу хворим і бідним богомольцям німецького походження, що приходили вклонитися християнським святиням в Єрусалимі. Незабаром, однак, орден набув військового характеру і в такому вже військовізованому вигляді з'явився в 1228 році в Європі.
Осівши на берегах Вісли, орден широко розгорнув хижацьку діяльність, вступив в боротьбу з сусідами. Першими зазнали нападу споріднені з литовцями і латишами племена стародавніх пруссів. При підкоренні іх території німецькі пси- рицарі вперше застосували ті засоби, якими користувались і в дальшій своїй діяльності і до яких вдаються і тепер гітлерівські розбійники при завоюванні слов'янських земель: завойовуючи ту чи іншу місцевість, тевтонські рицарі будували в ній замки і міста; жителі—винищувалися або перетворювалися в рабів; з Німеччини закликались переселенці, і завойована область примусово онімечувалася.
Скоро після появи Тевтонського ордена в Європі до нього приєднався незадовго перед тим виниклий в межах Лівонії орден мечоносців, який звався інакше Лівонським орденом. Міцний своїми зв'язками з Німеччиною із лівонськими рицарями, Тевтонський орден швидко оволодів прибалтійськими країнами і в XIV ст. дійшов найбільшого розквіту. Перетворившись фактично на державу, він не втратив, проте, свого чернечого обличчя. Рицарі вважали, що йдуть на ворогів з мечем у руці і з хрестом у серці. Як і в попередні роки, вони давали обіцянку цнотливості, покори і бідності. Але ці обіцянки були самою лише формальністю; на ділі орден являв собою зграю кривавих насильників, які потопали в розкошах і віддавалися гульбі і розпусті.
В перші десятиріччя XIV ст. почалися сутички Тевтонського ордена з Польщею. Війна йшла з перемінним успіхом. У липні 1410 року сталася славетна битва в долині між Грюнвальдом і Танненбергом (Східна Пруссія). Під час цієї битви польсько-литовські війська разом з росіянами, українцями і білорусами завдали такого нищівного удару орденові, від якого він уже не в силі був оправитися. Минуло ще понад п'ятдесят років, і за мирним договором у Торні (1466 р.) рицарі мусили визнати себе у васальній залежності від Польщі. З цього часу, з другої половини XV ст., орден фактично перестав існувати.
Крім воєнної агресії були й інші форми німецького наступу на Польщу. До таких форм належить особливо німецька коло-
