тебе про що проситиме, й прийми її послугу, яку вона тобі схоче зробити.
З тими словами вона відойшла, а натомість прислала наймолодчу сестру.
Яначек пам'ятав, що звичайно Яговинки живуть по-троє вкупі; тепер же в тому на-віч пересвідчився. От же міркував, як би то так викрутитись, що б ні на що не впійматись, бо ж дуже вже вони до нього причепилися, нема що казати! Й надумався він взяти їх хитрощами.
Коли це приходить і наймолодча сестра, ще краща за обох попередніх. Вона так ласкаво всміхалася до юнака, що той аж злякався: не було вже в нього певности, що витримає й цю спокусу.
— Ой, ти жорстокий хлопчику! — почала панночка. — Хіба ж ти не знаєш, яке ти горе вчинив моїм сестрам, що не поняв їм віри й не вволив їхньої волі!? Коли ж ти не хочеш всіх нас зробити нещасними, то принаймні не одмовляй мені й не погребуй моєю послугою. Дозволь мені себе вичесати, мій хлопчику!
— І як би я міг на таке наважитись, що б ти мене вичісувала?! — відозвався Яначек. — І як би я міг того допуститися, щоби твої тендітні й чисті пальчики дотокалися до моєї кудлатої й брудної голови!? Пробач мені, але ж я на те пристати не можу. Не хочу я согрішити проти свого серця!
Панночка почала його просити, умовляти, й так солодко та ласкаво уговорювала, що Яначек чув, як у нього от-от розмнякне серце. І коли б він на власні очі не бачив, що сталося зі старим господарем, — то не поняв би віри, що таке чудове створіння може ото так дурити людину. А тим часом, коли він ще міг перемогти себе, як до нього чіплялися ті дві, то проти
