Куца ж свиня враз почала під деревом, на якому ведмідь сидів, хрюкати: „гор-гор-гор-гор!“ — Ведмедеві ж здалося, ніби вона говорить: „вгору, вгору, вгору, вгору“! й сама збірається видряпатись на вершечок. Він перелякався, хутко з дерева зсунувся та як не чкурне!…
Побачив вовк, що його товариство повтікало, давай і сам на-втьоки!
Ото ж старий Бодрик опанував бойовищем і веселий, вкупі зі своїми приятелями, повернувся додому.
І з того часу йому вже добре велося у чабана аж до самої смерти…
Один чотирнадцятилітній хлопчина, бідолашний сирота, помандрував у світа́ шукати собі праці. Перший день проходи́в він марно, бо куди не приходив, скрізь йому відказували, що жадного робітника не потрібують.
Сумно було йому на душі й дуже не хотілося жебрачити. Пішов він далі й другого дня дійшов до самітньої пустки та й почув у середині якийсь тихий лемент. Двері було розчинено, й коли він тихесенько вступив у хатину, то побачив сліпого дідуся, який жалібно стогнав, нарікаючи на свою долю.
— Що ж я тепер маю почати? — бідував дідусь. — Кіз, що мене живили, вже не можу вигнати на пашу; вони загинуть, а з ними загину й я голодною смерттю! Хто пожаліє мене в моїй біді?
