що спочатку дурня напоїв, а потім його з'язав та й відвіз до короля.
Король, не довго думаючи, покликав чарівника, звелів дурня й королівну закинути до шкляної посудини, там їх засмолити й пустити в повітря. Полетіла з ними тая посудина до хмар, як птиця. Королівна в посудині гірко плакала й просила Печивала, щоб він її звідтіль визволив, але дурень і слухати не хотів, бо йому й там було добре. Одже все таки вона його умолила. Тоді він пом'якшав і сказав:
На щучин приказ,
А моє бажання,
Щоб сповнилось враз
Таке пожадання:
Нехай миттю я опинюся на Гостинному Острові!
Так і сталося. Посудина повернула до моря, спустилася на Гостинному Острові й там розірвалася на дрібні черепочки.
А острів то був не аби-який: хто на ньому жив, то той міг мати все, що тільки йому не закортить. От похожали Печивал з королівною по тому острову й нічого їм там не бракувало: мали й їсти, й пити, чого їхнім душечкам бажалося. Стіл сам собою накривався, а коли вони вже наїлись та напилися, то він знову зникав. Печивалові те страшенно подобалося, але ж королівну одним тим не можна було задовольнити й вона просила дурня, щоб він поклопотався про палац. На пожадання Печивалово та на приказ щучин, одразу сам собою з'явився тута палац з криштальовими вікнами, бурштиновим дахом, а в ньому — повно позолочених меблів. Через кілька день почала королівна просити дурня, що б він якось зробив сполучення з справжньою землею та щоб привів на острів людей. Призна-
