ще раз як штурхоне рогами, а гиндик з полиці белькоче: „Вурди-вурди!“ а качечка й собі: „Так-так-так! Так-так-так!“
Вискочив той розбішака з халупи та й почав своїм товаришам оповідати, що з ним у хаті трапилось.
— За дверима, каже, стоїть молотник з чотирьма ціпами; посеред хати стоїть один з залізними вилами; на каганці — дряпач, на черіні — стріляч, у воді — щипач, на полиці — вурдач, а під лавою — потакайло!
Сполошилися розбішаки та й повтікали в ліс й більше до халупи не вертались.
Почало там хазяйнувати яйце з своїми товаришами гарно-любо. И жили вони в хатці, аж поки не поїли всього, що там було, а потім всі хутенько повернулися додому.
Був собі один князь, і мав він три дочки та сто свиней.
А там, поблизу жив змій. І мусив був той князь віддавати змієві що-кожного дня по одній свині. Така вже була повинність. От і оповістив якось князь, що коли знайдеться такий чоловік, який би його свині пас і що-вечора пригонив би з паші всіх до одної свиней додому, то він віддасть йому за жінку одну з своїх дочок, яку той пастух захоче.
Ось одного дня приходить такий чоловік та й каже:
— Я згоден твоїх свиней пасти й всіх додому пригонитиму, тільки ж дай мені три короваї хліба, три півкварти горілки та одного слугу.
