Сторінка:Слово о пълку Игоревѣ (1876).djvu/9

Цю сторінку схвалено
Передні замітки.

I. Кілька слів про руську просвіту в XII. віці.

В давніх часах, особливо-ж в XII. віці, руська просвіта була зовсім відмінною від тоі культури, що́ розвивалась у західній Европі. Тільки не годить ся думати, мабуть-то наша просвіта против образованья західнё-европейського на низькій стояла степені. Правда, що в Німеччині та у Франциі заходились тогді коло розвитку літератури переважно люде світські, котрі переймились бувало висшою якоюсь идеєю сучасного товариства: між-тим коли на Русі займались письменством найбільше черці, що́ навіть у літописях, не-то в богословських писаньях ненастанно навертали на лад словесності церковноі. Правда и теє, що тогді не було на Русі такоі идеі, котра-б вітхнула авторів до написанья якогось цінного твору: князі бо воювали часто між собою у крівавих усобицях, між-тим коли простий люд, не користуючись охороною уряду, невеселу жизнь без світла науки коротав. Коли отже в Німеччині за Гогенстауфів співанки міннезенґерів весело гомоніли та й в послідній редакциі написана була величезна епопея о Нібелюнґах, — коли у Франциі, в північній Испаниі та Италиі романтичні трубадури пісні любовні, историчні, сатиричні и дидактичні творили: то на Русі всякий здібнійший писатель приневолений був придержуватись стереотипних взорців византийських. Та й в загалі талантливий автор не міг розвинути всеі краси поетичноі у своіх творах, томущо попав ся-б у коллізию з урядом и з властями церковними, наколи-б хотів був згадувати про сучасні повірья и міѳичні перекази народні… Однако побіч того намаганья вчених грамотіів в утворенью книжноі літератури розвивалась незамітно словесність простонародня, що́ своєю учителькою вважала матір-природу. Твори-ж тоі словесності