Сторінка:Слово о пълку Игоревѣ (1876).djvu/20

Цю сторінку схвалено

зважимо, що галицький князь Ярослав, до котрого автор у своій апострофі був звернув ся, в 1187. р. умер, то зможемо припустити, що сей памятник між 1185–1187. р. був написаний. Відтак догадуємо ся, що автор був чоловіком світським, а не духовним. Се мніньє скріпляє ся особливо тою обстановою, що в цілому Слові не находить ся ні одно виреченьє письма святого; — звістно же, що в тій добі навіть світські люде, як н. пр. Володимир Мономах своі писанья словами письма св. без перестану переплітали, не-то духовники, котрі всю свою мудрість тільки из того поважного жерела почерпали. Священник не згадував-би про красних дівчат половецьких (IX, 22), — не згадував-би також про поганські перекази и вірованья міѳичні. А вже-ж можно припустити, що автор належав до дворськоі дружини Игоревоі. Сеся догадка скріпляє ся именно виразом братиѥ (I, 1. 12. 15 и и.), котрим він мабуть лише до дружинників міг у мові звернутись. Та й оживлене описаньє битви на ріці Каялі доказує, що автор тій боротьбі був присутним, — що він отже без сумнінья належав до дружини княжоі.

VII. Характеристика Игоря.

Той по имени незвістний нам автор звеличив отже війну Игоря с Половцями, и відтак передав ёго славу памяті всіх послідуючих віків. А вже-ж лицарський той князь заслугував справді, щоби який піснотворець підніс ёго имя в поетичнім творі! Игор-Георгий, будучи 18-літнім молодцем, став уже займатись ділами воінськими. Так в 1169. р. був він між тими князями, котрих Андрій Боголюбський, князь володимирсько-суздальський вислав був з великим військом за-для завоёванья та зруйнованья Києва. В 1174. р. виіхав Игор из дружиною в поле за Ворсклу ріку против Половців, та поборов іх в малій битві. Того-ж року виступив по приказу Андрія Боголюбського враз з иншими князями в похід против Ростиславичів, Рюрика и Давида, однакож велике теє військо князя суздальского не встоялось перед неприятелем. Коли-ж Игор (1179. р.) на княжому престолі в Новгороді сіверськім усів, то стояв він в 1180. р. по стороні киівського великого князя Святослава, именно тогді, як Святослав неприятельськи против Ростиславичів,