Сторінка:Слово о пълку Игоревѣ (1876).djvu/12

під вечер ик ріці Донцю наближувались, побачили вони затьміньє сонця, и тогді сказав Игор до бояр и до дружини: „Чи знаєте, що́ такого се затьміньє?“ Вони же похиливши голови сказали: „Князю! не на добро є се знаменье.“ Відтак перебрели Донець. Прийшовши ид Осколови ріці дожидав Игор два дні свого брата Всеволода Буй-Тура, князя трубчевського и курського, котрий ишов був из Курська иншою дорогою. Війська руські идучи дальше через цілу ніч степами половецькими зустрітнули слідуючого дня в пятнищо до світа полки половецькі, котрі по тім боці ріки Сюурлия були розложились. И виіхали стрільці с половецьких полків, пустили по стрілі на Русичів, та й стали втікати. Русичі не встигли єще переправитись через ріку, як пустились на втікача и всі прочі Половці. Руські передовці погнались за ними, стали іх побивати та й в полон захвачувати, а старші князі Игор и Всеволод ишли потихоньку, не роспускаючи свого війська. Коли-ж Половці мимо своіх веж утікли, то Русичі займили тиі поганські станища та набрали богато невольників. Відтак стояли на вежах половецьких, та й веселились и чванились побідою. Говорили бо таке: „Брати наші ходили с князем Святославом на Половців, не віддаляючись из руськоі землі; в землю же половецьку не сміли увійти. А ми єсмо в землі іх, розбили іх, — а жени и діти суть у нас в неволі. Тепер же пійдемо на них за Дон, та й побьємо іх зовсім, а відтак пійдемо аж до Лукоморя, куди не ходили ні діди наші, и придбаємо собі славу не-аби-яку!“ — Коли передовий полк повернув с погоні, то Игор хотів из військом пуститись у дальший похід через цілу ніч, але Святослав відказав: „Я за-далеко гонив ся за Половцями, а коні моі втомились; — як тепер знову поіду, то лишу ся на дорозі.“ Коли-ж и Всеволод ёму притакнув, то було рішено, тутки переночувати. Але другого дня до світа в суботу стали виступати оден за другим полки половецькі. Руські князі здивувались, — хоча же іх полки втомили ся спрагою водною, то таки били ся хоробро. — Русичі, хотячи в боротьбі дійти до води, изсіли с коней и боролись с поганцями пішки. В тій боротьбі ранено Игоря в ліву руку: однако в той день бились кріпко до вечера. Коли-ж в неділю засвітало, перві Ковуі