Кожні́сінький, а, е. Каждый без исключения. І приходила б туди кожнісінький ранок бесідувати з богом. Левиц. I. 27.
Кожня́рь, ря́, м. Овчинник. Гол. Од. 10.
Кожом'я́ка, ки, м. Кожевник. А як вийде на Дніпро мочить кожу (бо він кожом'яка), то не одну несе. ЗОЮР. II. 28.
Кожом'я́ківна, ни, ж. Дочь кожевника. Везе на батьківщину багату кожом'яківну. Г. Барв. 253.
Кожом'я́цтво, ва, с. Кожевенное ремесло.
Кожом'я́цький, а, е. Кожевницкий.
Кожу́х, ха, м. Тулуп, шуба. Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. Ном. № 4517. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ном. № 560. Ум. Кожу́шок. Ув. Кожуши́ще. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище. Рк. Макс.
Кожуха́рь, ря́, м. Портной, шьющий кожу́хи. Хотин. у.
Кожуша́ний, а, е. Относящийся, свойственный кожу́ху. Кожушана латка за рідного батька. Ном. № 11162.
Кожуша́нка, ки, ж. 1) Женская шуба, покроем подобная сви́ті. КС. 1893. V. 283. Чуб. VII. 433. Тілько баба випровадила чорта, зараз натягла на себе кожушанку та й побігла до церкви. Стор. I. 2. 2) Ша́пка-кожуша́нка. Шапка (из овчины?). Сим. 198. Ум. Кожушано́чка. Якось принесла до нас Пилипиха кожушаночку — хвалилася, що добра. МВ. II. 153.
Кожуша́ночка, ки, ж. Ум. от кожуша́нка.
Кожуши́на, ни, ж. 1) Тулуп более легкий. Вас. 154. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. Чуб. V. 57. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма. Левиц. I. 101. *2) Презрительно: шубенка.
*Кожу́шитися, шуся, шишся, гл. Вздуваться, коробиться. Харьк. г. Сл. Яворн.
Кожуши́ще, ща, с. Ув. от кожу́х.
Кожу́шка, ки, ж. = Кожуша́нка. Думаю потєгти свою кожушку черкасином. Черниг. у.
*Кожу́шник, ка, м. Мастер, шьющий кожухи́. Харьк. г. Сл. Яворн.
Кожу́шно, на, с. = Кожу́х. Известно только в следующей пословице: Душно! — Скинь кожушно. Ном. № 14266.
Кожу́шо́к, шка́, м. Ум. от кожу́х. 1) У новеньких кожушках, у сивеньких шапочках, — так гарно повдягані дітки. Харьк. г. Послі собі й кожушок справимо. МВ. 2) Кожа, внешняя оболочка некоторых животных. В сказке — лягушечья кожа у женщины, превращенной в лягушку. Взяла кожушок з себе скинула, вийшла… Знову кожушок наділи і стала такою жабою, як і була. Рудч. Ск. II. 101. Кожушок у воші. Константиногр. у. 3) — на орі́сі. Листоватая плюска у ореха. Желех. 4) Тонкая кожица поверх молока, киселя и пр. Желех. 5) Мн. Раст. Echinospermum lappula. ЗЮЗО. 121.
Коза́, зи́, ж. 1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. Пішо́в туди́, де ко́зам ро́ги пра́влять. Пошел в Сибирь. Ко́зи в зо́лоті пока́зувати. Прельщать обманчивыми обещаниями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 2) Музыкальный инструмент, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130. 3) Бурдюк. 4) Весенняя игра, состоящая в том, что девушку, изображающую козу́, дразнят остальные, она за ними гоняется и какую поймает, та становится козо́ю. Чуб. III. 84. 5) Святочное представление на рождественск. святк., преимущественно под Новый год, состоящее в том, что компания парней, из которых один одевается козо́ю, ходит по хатам, коза танцует под музыку, причем поют особые песни. Это называется води́ти козу́. Чуб. III. 265. О. 1861. XI—XII, 61. «Черниг. Губ. Вед.» 1859, № 16. Переносно: козу́ води́ти — значит пьянствовать долгое время, несколько дней. Грин. I. 237. 6) Тюрьма. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г.
