кий огонь підо мною клали. Нп. *5) Допустить, предположить, положить. На хату треба вісімнадцять стовпів. Треба дати за кожний стовп, кладім уже, по карбованцеві, бо за гарний стовп треба дати і півтора карбованця. Крим. 6) Вить (гнездо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп. 7) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. *8) Есть, уминать. То ото цілого хліба умекати? Видно, не сам клав, а ще й другим давав. Мирн. III. 283. 9) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 10) — ко́пу́. Копнить. 11) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26. 12) — ни́тку. Забрасывать невод. Вас. 189. 13) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. I. 110. 14) — ски́рту. Метать скирду, стог. 15) — ха́ту. Строить избу, дом. Шух. I. 145. 16) — честь на собі́. Из уважения к себе самому не делать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 17) — до мі́ри. Мерять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп. 18) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. I. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч. *Кла́сти на ко́го о́чі. Вперять в кого взор. Відвертається, коли дід кладе на нього свої очі. Черемш.
Кла́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Быть положенным, класться. Умірать, — не на віз кластись. Чуб. I. 294. 2) Ложиться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28. 3) Готовиться, собираться. Дощик сьогодня клався, клався, та й не зірвався. Чуб. I. 301. Кладеться на годину. Змиев. у. Се мені дорога кладеться. Ном. № 11358. Як на добро кладеться, то й на скіпку прядеться. Ном. 4) — за ко́го. Выдавать себя за кого. Ти кладешся за доктора. Вх. Зн. 25. *5) — кладе́ться на що. Безл. Собирается, клонится к чему. Це було, як на весну клалось. Пирят. у., Конон. На дощ мабуть кладеться, бо щось дуже парить. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Клата́ти, та́ю, єш, гл. Шелестеть, стучать. При тім боці, при толоці, там смерека клата. Гол. IV. 502. См. Калата́ти.
Клац! меж. Шелк! (зубами) А пакінь клац її зубами. Рудч. Ск. II. 12.
*Кла́цалка, ки, ж. Род детской игрушки. Сл. Яворн.
Кла́цання, ня, с. Щелканье зубами.
Кла́цати, цаю, єш, гл. Щелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск.
*Клацу́н, на́, м. Щелкун. Вовк-клацун. Харьк. г. Сл. Яворн.
Кле, пред. Возле. Жив колись кле Чепелихи відьми. Гринч.
Клеба́н, на, м. = Клеба́ня. Угор.
Клебани́на, ни, ж. = Клеба́ня. Ум. Клебани́нка. Загубив я клебанинку та й дарабчик свічки. Гол. IV. 498.
Клеба́нка, ки, ж. = Клеба́ня.
Клеба́ня, ні, ж. 1) Шляпа. Угор. Желех. 2) = Клепа́ня. Желех.
Клева́к, ка, м. 1) Кирка для разбивания глины. Радом. у. 2) Клык (свиньи). Вх. Пч. I. 14.
Клевета́тися, вечу́ся, чешся, гл. Болтать, много говорить; спорить. Та з нуди — що робити? Давай людей морочить, щоб опісля того цілу неділю об тім тілько й клеветаться. О. 1862. IV. 87.
Клевету́ха, хи, ж. Болтливая или сварливая женщина? Молодая жена говорит мужу: Я тобі, милий, миленька і голубонька сивенька, а твому батеньку — медведиця, а твоїй матері похмурниця… твоїм братам — клеветуха. Чуб. III. 211, 212.
Клеве́ць, вця́, м. 1) Молоток. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротать. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. I. 18. 2) Молоточек для клепания кос. Мнж. 182. Шух. I. 169. Kolb. I. 64. Ум. Кле́вчик.
Клевцу́р, ра́, м. Неуклюжий и неповоротливый человек большого роста. Чуб. VII. 575.
