Кинджа́л, лу, м. Кинжал. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168.
Ки́нді, дів, мн. = Ке́нді. Надів на ноги кинді нові і рукавиці взяв шкапові. Котл. Ен.
Киндя́к, ка́, м. Лента; род материи. В Думе про С. Кишку употреблено, по-видимому, в значении флага: Ой із города, із Трапезонта виступала галера, трьома цвітами процвітана, мальована: ой первим цвітом процвітана, — златосиніми киндяками побивана; а другим цвітом процвітана, — гарматами арештована. АД. I. 208. (Паювали) златосині киндяки на козаки, златоглави на отамани. АД. I. 219.
Ки́нути. См. Кида́ти.
Ки́нутися. См. Кида́тися.
Ки́па, пи, об. Неповоротливый человек, толстая женщина. Оце ще кипа сидить. Чуб. VII. 575.
Кипари́с, су, м. Кипарис. Біжить у сад меж кипариси чорні. К. МХ. 42.
Кипари́совий, а, е. Кипарисный, кипарисовый. Роздаю всім кипарисові хрестики та пляшечки з почаєвською водою. Левиц. ПЙО. I. 387.
*Кипа́шка, ки, ж. (Очевидно, от турецкого «кӧп» — много). Гроздь. Яблука висять кипашками. Крим.
Ки́пень, пню, м. Кипяток. Кипнем її… спарив. О. 1862. V. 85.
Кипі́ння, ня, с. Кипение. Дещо.
Кипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Кипеть. В печі палає полум'я… кипить вечеря. Левиц. I. 5. У тих казанках киплять грішники. Стор. Як у казані́ кипі́ти. Сильно волноваться, шуметь; сильно ссориться. На ярмарку — як у казані кипить, — такого народу. Харьк. Під'їхав Іванець із своїми запорожцями, і пійшло усе як у казані кипіти. К. ЧР. 312. У їх у хаті що-дня як у казані кипить: невістки не помиряться, а за їми й чоловіки — така сварка. Гринч. 2) Волноваться. Як кипів ти в молодому вікові і як тугував на старости. Кв. Голова горить і серденько кипить, і тіло болить. Вовч. III. 15. Кипи, кипи, моє серденько, на ножі. Нп.
Кипля́чий, а, е = Кип'я́чий.
Ки́поть, птю, м. Копоть, сажа. Аж заплакали: змили той кипоть, що за сім літ на серці осів. Г. Барв. 96.
Кипта́р, ра, м. = Кепта́р. Гол. Од. 67.
Киптюга́, ги́, ж. = Кіптяга́. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кипу́чий, а, е. Кипучий. Нащо мені жити на світі! — крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352.
*Ки́п'яток, ку, м. = Кип'я́ч. Крим.
Кип'я́ч, чу́, м. Кипяток. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Кип'я́чий, а, е. Кипящий. Кланяється дяволу! Він тебе кип'ячою смолою напоїть. Шевч. 294. Потім ставлять тепломір у кип'ячу воду, то живе срібло піднімається вгору. Дещо.
*Кип'я́чка, ки, ж. Нефть. Повна яма кип'ячки, лиш бери та черпай. Франко. III. 236.
Кирга́н, на́, м. Большой, из камыша, с трубой, шалаш, в котором живет и хранит свои снаряды артель рыболовов на Днестре. Одесск. у.
Кирд, да, м. Стадо овец. Ум. Ки́рдик.
Ки́рдик, ка, м. Ум. от ки́рд. 1) Небольшая часть овечьего стада. Мнж. 184. 2) Стадо котных овец. Мнж. 184.
Кире́я, ре́ї, ж. Плащ, длинная суконная верхняя одежда; большая свита с капюшоном. Чуб. VII. 421. Козацьке панство похожає в киреях чорних, як один. Шевч. 152. І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками. К. ЧР. 101.
*Киржа́ка, ки, ж. Палка, дубина. Як почне чистити їх киржакою по плечах. Крим.
*Ки́рик, ка, м. Драч(ка), плотнич. — ресмус; чертильник (стол.). Сл. Дубр.
Кири́нити, ню, ниш, гл. 1) Вскапывать, взрывать. Желех. 2) Приводить в беспорядок. 3) Пачкать, марать. Желех.
Кири́нний, а, е. Грязный, испачканный. Желех.
Кири́нник, ка, м. 1) Беспорядочный человек. Желех. 2) Пачкун, маральщик. Желех.
