*3) Капу́стяна му́ха. Порода мух, истребляющая капусту. Сл. Яворн.
Капустя́нка, ки, ж. 1) Кадка для капусты. 2) Место, с которого снята уже капуста. Вх. Зн. 24. *3) Насекомое-вредитель, Gryllotapla vulgaris Latr.
Капу́т, несклоняемое. Конец, смерть, гибель. Там йому й капут. Ном. Присягайте мені на послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам і капут. К. ЧР. 300. *Капу́т По́льщі! Мирн. ХРВ. I. 107. Да́ти капу́т. Убить. Ми йому дамо капут! Рудч. Ск. I. 26.
Ка́пуш, ша, м. Насек. Melophagus ovinus. Вх. Пч. I. 7.
Капца́н, на́, м. Голяк, бедняк. Желех.
Капцані́ти, ні́ю, єш, гл. Беднеть. Желех. *Зовсім скапцанів наш Дувид. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Ка́пці. См. Ка́пець.
Капцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Сніг капцю́є. Снег идет большими хлопьями. Желех.
Капчу́ри, рів, м., мн. Род зимних штанов у гуцулов. Вх. Зн. 24.
Капши́вий, а, е. Неряшливый, грязный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Капші, шів, мн.? Чортови капші. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Капшу́к, ка́, м. 1) Кошелек. Повнісінький капшук золота і срібла. Стор. Бря́знути капшуко́м. Дать денег, раскошелиться. Брязнув капшуком перед владикою, — той і вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26. 2) Мн. Раст. Земляника, Fragaria vesca L., а также и клубника, Fragaria collina L. Под. г. ЗЮЗО. I. 123. Ум. Капшучо́к. Не находив ти часом у себе… капшучка із грішми? Де ж то! Найшла моя жінка… ми гроші забрали, а капшук викинули. Рудч. Ск. II. 144.
Капшуко́вий, а, е. Кошельковый.
Капшучо́к, чка́, м. Ум. от капшу́к.
Капшушки́, кі́в, м., мн. Раст. Campanula glomerata. Шух. I. 21.
Ка́пщина, ни, ж. Пошлина с напитков. Желех.
Ка́ра, ри, ж. 1) Наказание. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Шевч. 187. Се кара божа на нас. Мет. 263. *За ка́ру. В наказание. Нічого їсти не дати… за кару… най знає… Борд. І через те за кару тиняються (цигани), мандрують спокон віку по світі. О. Кобил. В нед. 2) Гнев, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені господь пари. Мет. 57. Ум. Ка́ронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати? Нп.
Карабе́ль, бля́, м. = Корабе́ль. Ум. Кара́блик.
Карабе́ля, лі, ж. Изогнутая сабля. Біля боку моталась карабеля, обсажена самоцвітами. МПр. 76.
Караби́н, на, м. Карабин, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина, вивернув Шамрай бока. Мет. Ум. Караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик. Гол. I. 149.
Карабине́р, ра, м. Карабинер.
Караби́нок, нка, м. Ум. от караби́н.
Карабі́н, на, м. = Караби́н. Стан салдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. Карабі́нчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. I. 137.
Карабу́нитися, нюся, нишся, гл. Лезть, карабкаться. Куди воно карабуниться оце?
Карава́н, ну, м. 1) Большая повозка, фургон. 2) Траурные дроги. Желех. 3) Винокуренный завод. Збудував караван і жене таку горілку, що люде зо всіх слобід ідуть до його купувати. Стор. 4) Караван. За для його звертають каравани, ідуть степом і марне погибають. К. Іов. 14. 5) Толпа людей, ищущих работы. 6) Отдел конского табуна из одного жеребца и нескольких кобыл. 7) Несколько речных судов, идущих в товариществе.
Карава́ти, мн.? Ой як мене, моя мамко, в рекрути ловили, пам'ятаю, моя мамко, ще й котрої днини, записали в нову барму, в тоті каравати; кажут, кажут, моя мамко, шоби не втікати. Записали в нову барму, в тоту оделію. Гол. I. 150, 151. *Галицк. карва́т, карава́т — хорват, хорватский полк.
Каразі́йовий, а, е. Сделанный из простого толстого сукна.
