Кайленя́, ня́ти, с. Бычок, теленок. Ой зайняла файна рибка сиві кайленята у зелену полонину, — там отава мнята. Гол. III. 232. См. Ка́йла.
*́Ка́йло, ла, с. Кирка. І кайлом угіль б'є і б'є в норі шахтар. М. Черняв.
Кайма́, ми́, ж.? Ой увійди, батеньку, увійди, з кайми віночок іздійми. Мил. 130.
Кайма́н, на́, м. В артели гуцульских дровосеков тот из них, на обязанности которого лежит топить печь, варить пищу, вообще наблюдать за порядком в помещении дровосеков. Шух. I. 175. См. Кальма́н.
*Кайми́стий, а, е. Отороченный каймой. Вив'язалася каймистою хусткою. Кон. I. 120.
Кайо́ра, ри, ж. Плоскодонная лодка. Вас. 151.
*Кайо́рчитися, чуся, чишся, гл. Кочевряжиться. Пир. у., Конон.
Ка́йстра, ри, ж. Мешок. От зробив (кіт) собі скрипочку й молоточок і писану кайстру. Прийшов до (лисичиної) нори — як загра… «Піду я, подивлюся: хто там грає». От вона (лисиця) й пішла, а він її цок да в лобок, да в писану кайстру. Рудч. Ск. I. 28.
Кайстро́вий, а, е. Касторовый? Кайстрові капелюхи. Гол. Од. 19.
Ка́ка, ки, ж. Детск. 1) Испражнения. 2) Все дурное, нечистое, грязное. О. 1861. VIII. 8. *Ум. Кака́шка. Крим.
Какаба́т, та, м. = Каба́т. Лучшая кошуля, ніж какабат. Ном. № 11147.
*Какаве́лька, ки, ж. Испражнение, кал. Він ходить до вітру коло самого порога — скрізь какавельки. Крим.
Какарі́кати, каю, єш, одн. в. какарі́кнути, кну, неш, гл. Кукарекать, кукарекнуть. См. Кукурі́кати.
Какарі́ку! меж. Крик петуха. Курить як чорт од какаріку! Ном. № 4420. Летів півень через ріку, казав: какаріку! Нп. См. Кукурі́ку.
Какарі́шник, ка, м. Петух, постоянно поющий. Казка про півня какарішника.
Ка́кати, каю, єш, гл. Испражняться. На ледачій ниві трава не росте, а тільки собаки какають. Ном. № 6156.
Ка́ки. Детск. Говорят дети, когда хотят испражняться.
*Каки́ш, ша́, м. Молочай, дикий салат, Lactuca pratensis. Какиш у нас діти їдять. С. Пальчик Звен. у. Ефр.
Кал, лу, м. 1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Гринч. III. 367. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. ХС. I. 75. Земля взялась од крови калом. Котл. Ен. Бодай мої сльози, сину, на кали не впали. Нп. Посади́в на кал (кого́). Поставил в безвыходное положение. Ном. 2) У Кулиша употреблено в значении: кал, помет. І зчезне він, мов кал його, без сліду. К. Іов. 43.
Калаба́йка, ки, ж. Зарубка на дереве для добывания сока.
Калаба́ли́к, ку, м. Суматоха, кутерьма. См. Кабали́к.
Ка́лаба́ня, ні, ж. Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Камен. у.
Калаба́тина, ни, ж. Топкое место, *лужа (дождевая). Пир. у., Конон. Ум. Калаба́тинка.
Калаба́ч, ча и калаба́ш, ша, м. = Калаба́ня. Желех. Miklosich, Vergleich. Grammatik. d. sl. Spachen. II. 291.
Калабу́ха, хи, ж. = Калаба́ня. Желех.
Калаве́рці, ців, мн. Сапоги с вывороченными голенищами. Kolb. I. 44.
Калаву́р, ра, м. Заимствов. из русского языка. 1) Караул. Ой кругом церкви січової калавури стали. Нп. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крик: караул! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.
Калаву́рити, рю, риш, гл. Заимств. из русск. яз. Караулить. Оце за ним ходимо, калавуримо. ЗОЮР. I. 78.
Калаву́рний, а, е. Заимств. из русск. яз. Караульный. Біля дьогтярної лавки стоїть з оружжом калавурний. Кв.
Калака́луша, ші, ж. Раст. Черемуха. ЗЮЗО. I. 133.
Калама́йка, ки, ж. Ткань: коломенка. Котл. Ен. Словарь, 13. Юпка в її була з байки, а спідниця з каламайки. Сніп. 129. Жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицкої каламайки підперезаний. Кв. П. I. 35.
