Вх. Пч. I. 7. 3) — рога́та. Насек. Hammaticherus cerdo. Вх. Пч. I. 6.
*Корові́д, во́ду, м. Хоровод. Рудч. Желех. Корово́ди. Возня, затяжка. Желех. Торг був скінчений без великих хороводів. Борд.
*Коровки́, во́к, с. мн. Дурман, высокая сорная трава с крупными белыми цветами типа повилики и плодами, колючими семенными коробочками, полными семян покрупнее мака. Иначе называется дурноп'ян. Крим.
*Коро́вня, ні, ж. Помещение для коров. Сл. Яворн.
Короволі́тник, ка, м. Раст. Veronica agrestis. Вх. Пч. I. 13.
Коров'я́к, ка́, м. 1) Раст.: а) Царский скипетр, Verbascum phlomoides L. и V. Tapsus L. ЗЮЗО. I. 140. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. См. Дереві́й. в) Linaria vulgaris. Лв. 99. *2) Навоз рогатого скота. Та він оце тепер багатирем став, а то бувало всею семнею у неділю коров'яки сухі на пастовні збірає. Пир. у., Конон.
Коров'я́ка, ки, ж. Корова. Коров'яку продали та п'ять овечат. Г. Барв.
Коров'я́нка, ки, ж. Коровий помет. Вх. Уг. 246.
Коров'я́р, ра́, м. Пастух коров. Вх. Лем. 427.
Коров'я́рка, ки, ж. Хлев для коровы. Вх. Лем. 427.
Коров'я́рня, ні, ж. = Коров'я́рка. Вх. Лем. 427.
Коро́в'ячий, а, е. Коровий. Одізвуться вовкові коров'ячі слізки. Ном. № 4099. Коро́в'яче зі́лля. Раст. Orobanche epithimum. Шух. I. 22.
Корогва́, ви́, ж. 1) Знамя. Із за гори козацькі корогви видко. Дума. У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести, а в городових — орли і всяке малювання з золотом. К. ЧР. 328. Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, чогось одгадав, сам на чердак виступав, червонії хрещатії давнії корогви… винімав, роспустив… Дума. 2) Церковная хоругвь. Поміж возами попи з кропилами пішли; за ними корогви несли. Шевч. 159. 3) Красный флаг, вывешиваемый на утро после свадебной ночи, если невеста оказалась непорочной. Маркев. 148. Біля червоної корогви казились п'яненькі молодиці. Сторож. Ум. Корого́вка, корого́вця. Над річкою, над Дніпром короговка в'ється. Мет. 430. Ой військо йде, короговці мають. Нп. А в нашій церковці три короговці, а в тих короговцях три зірочки ясних. Чуб. III. 215. Значит также флаг, значок. А за ним (Залізняком) усе по два, усе по два з ратищами і у передніх пар, може, у трьох, ратища з короговками двойчатими, так що оце… половина жовта, а половина чорна, або червона, або синя. ЗОЮР. I. 253.
Корогі́д, го́ду, м. = Пере́зва. Прийшовши з корогода, танцюють по лавках, батько дає горілки. Грин. III. 444, 445.
Корого́в, гви́, ж., и корого́в, гву́, м. = Корогва́. Полковник Корсунський на ринок вихожає, хрещату корогов роспускає. Мет. Хвилон, корсунський полковниче… хрещатий корогов на ринку поставляв. Мет. 414. І на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14.
Корого́вка, ки, ж. Ум. от корогва́.
Корого́вний, а, е. Относящийся к знамени, хоругви, флагу.
Корого́вця, ці, ж. Ум. от корогва́.
*Корого́д, да, м. = Корогі́д. Обіймає голоту веселий корогод думок поетичних. Куліш.
Коро́да, ди, ж. Сильно сучковатое дерево. Шух. I. 176.
Короди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Жаловаться на боль. Як прийшла косовиця, то й жінка кородиться. Ном. *2) Упираться, сопротивляться, артачиться. Він не хоче, кородиться. Екат. г. Сл. Яворн. Та чого ти, дурна, кородишся? Мирн. III. 266.
Кородки́й, а, е. Больной, хилый, слабый. Цей віл кородкий на ноги: як горяна дорога, — верстов 20 пройшов, — уже й кульгає. Донск. обл.
Коро́дливий, а, е. Чувствительный к боли.
Короїда, ди, м. Насек. Короед. Bostrychus. Вх. Пч. I. 5.
Ко́рок, рка, м. 1) Каблук. Чуб. VII. 431. Один чобіт на підкові, а другий на корку. Нп. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Г. Барв. 516. *2) Пробка. Сл. Нік. Ум.
