гає, — от як у жнива, або в коповозицю. О. 1862. VI. 57.
Копоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Стучать, топать, бежать мелкими шагами. Ой ще зілля не кипить, а вже милий копотить. Чуб. V. 417.
*Копотя́тко, ка, с. Бегущее мелкими шажками. Ніжечка-копотятко. Мирн. «Правда», 1874, 438.
Копоши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Копошиться. Люде, як та комашня, копошаться. МВ.
Ко́пра, ри, ж. 1) Гной в глазах. Угор. *2) Копра кокосовая.
Копра́вий, а, е = Капра́вий. Угор.
Копри́ва, ви, ж. = Кропи́ва. Вх. Уг. 246.
Копри́вник и копривня́к, ка, м. Травник, Sylvia. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 427.
Копти́ти, пчу́, ти́ш, гл. Копить деньги, скряжничая. Гроші все збіра, коптить. Змиев. у.
Коп'я́к, ка́, м. Большая копна, стог (сена) Вх. Зн. 28. Коп'як чортів тобі! Канев. у. Ум. Коп'ячо́к. Нема сіна, хиба десь-не-десь коп'ячок побачиш. Черк. у.
Кора́, ри́, ж. Кора. Короста ні велика, ні мала, як дубова кора. Ном. № 8163. Ум. Кі́рка, кори́ця.
Корабе́ль, бля́, м. Корабль. Жаль багатому корабля, а вбогому кошеля. Ном. № 1597. До самої хмари з щоглистими кораблями палає Скутара. Шевч. 59. Ум. Кора́блик, кора́бличок. Одвів милу на корабличок. Гринч. III. 337.
Корабле́вий, а, е. Корабельный. Попереду на морі видно тілько верх щогли кораблевої. Ком. І.
Кора́блик, ка, м. 1) Ум. от корабе́ль. А на синім морі пливуть кораблі, а в тих корабликах сидять козаки. Мет. 2) Головной женский убор. В понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34.
Кора́бличок, чка, м. Ум. от корабе́ль.
Кора́лики, ків, м. мн. Ум. от кора́лі.
Кора́лі, лів, м. мн. 1) Коралл. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье из кораллов. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралики, шовкова спідниця. Гринч. III. 529.
Кора́левий, а, е = Коралловый. Перериваючись де-не-де, як порване коралеве намисто. МВ.
Ко́рба, би, ж. Ручка, рукоятка (к вороту, к колесу в машине, к круглому смычку лі́ри). Шух. I. 103. Корбу крутить, ліра грає. Ном. № 12484.
Коргі́та, ти, ж. Вырубленное с корнем дерево, употребляющееся для постройки ґаля́р. Вх. Зн. 28.
Кордоба́н, ну, м. = Кордова́н. Желех.
Кордоба́нець, нця, м. Башмак из козловой кожи. Желех.
Кордова́н, ну, м. 1) Сафьян, козловая кожа. 2) Сафьянный сапог. Гол. Од. 75, 80. Купив чижми-кордовани. Я ся в чижми та обую. Гол. II. 551.
Кордова́ний, а, е. Сафьянный, козловый (о коже). Желех.
Кордо́н, ну, м. Граница, кордон. Від цісарського (остріяцького) кордону їдуть підзамчем… а далі мостом. Св. Л. 214. Ой звідкіль ти? — З-за кордону. Гринч. III. 673.
Кордю́к, ка́, м. = Дю́к. Вх. Пч. I. б.
Коре́кта, ти и коректу́ра, ри, ж. Корректура. Желех. Так погано видержена коректура, що цур йому. О. 1862. V. Шевч. 4.
Корена́стий и корена́тий, а, е. 1) Коренастый. Петро укладе Тура, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. III. 134. *2) Раскоренившийся, разросшийся, размножившийся. Все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило на коренастий рід панів польських. Мирн. ХРВ. I. 145.
*Корене́вий, а, е. Корневой. Сл. Дубр.
*Корени́стий, а, е. 1) Твердый как корень. 2) Имеющий много корней. Сл. Яворн. 3) Многосемейный. Рід у мене коренистий. С. Ситківці Лип. у. Ефр.
Корени́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Укоренять. 2) Бранить сильно, ругать. Не коренила ж вона його ні трохи. Кв. II.
