будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні. Кул.
Копи́литися, люся, лишся, гл. 1) Родить вне брака ребенка. Угор. *2) Чваниться, задаваться. І такої, — копилиться й сам не знає чого. Пир. у., Конон.
Копи́лиця, ці, ж. Незаконная жена, наложница. Вх. Зн. 28.
Копи́лля, ля, с. соб. 1) Сапожные колодки. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6622. 2) Столбики в санях. См. Копи́л 2.
Копилча́, ча́ти, с. = Копи́л 3. Угор. и Желех.
Копильчаки́, кі́в, м. мн. Род саней. Желех.
Копильчу́к, ка́, м. = Копи́л 3. Вх. Зн. 28.
*Копилю́к, ка́, м. = Копи́л 3. Черемш.
Копиля́, ля́ти, с. = Копи́л 3. Вх. Зн. 28.
Копиля́к, ка́, м. = Копи́л 3. Вх. Лем. 426.
Копирса́ти, са́ю, єш, одн. в. копирсну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Ковырять, ковырнуть. Сів на приспі, похилив голову і все щось по піску паличкою копирсає. Кв. Знай копирсає сліпуючи то очіпки, то рушники. Кв. 2) Только с. в.: полететь, упасть куда. Пошлю Енея до Плутона, або і сам в ад копирсну. Котл. Ен. VI и Слов.
Копи́рстка, ки, ж. = Копи́стка. Екатерин. у. Ум. Копи́рсточка.
Копиря́ти, ря́ю, єш, гл. Ковырять. Сніг ногами копиряє. Харьк. г.
Копи́стка, ки, ж. 1) Веселка, деревянная лопатка для мешания теста. 2) Лопаточка. Мнж. 182. 3) Презрительно — о плохом оружии: шпаге, сабле. На дуель! Вихопивши свою копистку, ну нею вихрить чоловікові. Ном. Соснові копистки стругали і до боків поначепляли (о каррикатурном вооружении). Котл. Ен. IV. Ум. Копи́сточка. Руки як кописточки. Ном.
Копи́стник, ка, м. = Копи́стка. Ум. Копи́стничок. Сіли тато під мисничком, мамка татка копистничком. Чуб.
Копи́сточка, ки, ж. Ум. от копи́стка.
Ко́писть, ти, ж. Клинообразный зуб в земледельческом орудии ра́ло. Чуб. VII. 400.
Копи́т, та́, м. 1) = Копито́. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Чуб. III. 309. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового. К. Іов. 89. 2) Мн. Копити́. Раст. = Ко́питень. Ум. Копито́к, копи́тонько. Кінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії. МУЕ. III. 116.
Копита́л, лу, м. = Капита́л.
Копита́льний, а, е. Богатый, с капиталом. Копитальні люде. Вас. 210.
Копита́н, на, м. = Капита́н. Їхав пан копитан, став, дівчини попитав. Ном.
Копита́нський, а, е = Капита́нський. Левиц. Пов. 207.
Копита́нша, ші, ж. Капитанша. Левиц. Пов. 206.
Копита́ха, хи, ж. Сорт пла́хти. КС. 1893. XII. 448.
Ко́питень, тня, м. Раст. Asarum europeum. ЗЮЗО. I. 113.
Копитки́, кі́в, м. мн. = Ко́питень.
*Копи́тний, а, е. Копытный. Яворн.
Копи́тник, ка, копитня́к, ка́, м. = Ко́питень. Лв. 97.
Копито́, та́, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Нп. *З копи́та́. С места в карьер. Пир. у., Конон. *Коні рушили з копита й виходці щезли в темряві. Борд.
*Копито́вий, а, е. Копытный. Яворн.
Копито́к, тка́, м. Ум. от копи́т.
Копи́тонько, ка, с. Ум. от копи́т.
Копитце́, ця́, с. 1) Ум. от копито́. Кінь води не п'є, копитцями б'є. Чуб. І. 2) Род инкрустации из меди в форме подковы. Шух. I. 278. 3) Мн. Род вышивки. Kolb. I. 49. 4) Мн. = Ко́питень. ЗЮЗО. I. 113.
Копи́ця, ці, ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. Нп. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. Ум. Копи́чка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Мет. Кілько грачів у «короля» кладуть… руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. Чуб. III. 45.
