сивий, пани кажуть, Сава, да недобра, зуривочна стала його слава. (Часть I, стр. 63). *2) Прерывающийся.
Зури́тити, чу, тиш, гл. — собі́ кого́. Почувствовать к кому отвращение. Шух. I. 45.
Зу́рка, ки, ж. Раст. Cynoglossum. Вх. Пч. I. 9.
Зуро́чення, ня, с. Сглаз. Гол. III. 4.
Зуро́чувати, чую, єш, сов. в. зуро́чити, чу, чиш, гл. Портить дурным глазом, сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Гринч. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.
Зуси́лля, ля, с. 1) Подвиг. 2) Усилие. Тільки святий бог наших не забував: на великі зусилля, на одповіддя держав. Макс.
*Зуси́льно, нар. С усилием. Желех.
Зусі́м, нар. Совсем. Нехай, нехай, — та й зусім занехай. Ном. № 11011.
Зу́ски, нар. = Дзу́ски.
Зу́спитися, плюся, пишся, гл. Встретиться. Змиев. у.
Зу́спіт, нар. Назад, вспять. Оце пливли ми до острова Чортомликом, а тепереньки зуспіт Підпільною. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Зу́спі́ти, пі́ю, єш, гл. 1) Встретить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359. *2) Постигнуть, приключиться. Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? Тобіл. IV. 119.
Зустріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зустрі́ти, рі́ну, неш, гл. Встречать, встретить. Не зможу я по степах чвалати, будуть мене вовки-сіроманці зустрівати. Мет. 444. Зустрів його один чоловік з города. Єв. Л. VIII. 27.
Зустріва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зустрі́тися, нуся, нешся, гл. Встречаться, встретиться. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. Ном. № 11468. Думав, доля зустрінеться, спіткалося горе. Шевч. 38.
Зу́стріч, чі, ж. Встреча. Ой поїхав козаченько до свого двора, вийшла йому на зустріч сама менша свість. Чуб. V. 769.
Зустріча́ти, ча́ю, єш, гл. = Зустріва́ти.
Зустріча́тися, ча́юся, єшся, гл. = Зустріва́тися.
Зустрі́чний, а, е. Встречный. А зустрічний каже: як же ми розійдемось, коли місточок узенький? Кв. II. 40.
Зух, ха, м. Молодець, молодчина, удалец. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух. Гол. I. 143.
Зухва́лий *и зухва́льний, а, е. 1) Дерзкий. *2) Вызывающий.
*Зухва́лість, лости, ж. Дерзость, наглость. Пр. Пр.
Зухва́льство, ва, с. Дерзость, наглость. Стор. МПр. 82.
Зухо́ва́тий, а, е. Молодецкий, хватский. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Мл. л. сб. 324. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий, чи багатий, аби був зуховатий. Чуб. V. 685.
Зуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. зучи́ти, чу́, чи́ш, гл. Приучать, приучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Гринч. Ви його не зучайте курити. Константиногр. у.
Зуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. зучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Приучаться, приучиться. Бо під батьковськими крильми я зучивсь до бою. К. МБ. III. 246.
*Зхлопі́ти, пі́ю, єш, гл. Омужичиться. Дитина де далі зовсім зхлопіє. Л. Укр.
Зцапі́ти, пі́ю, єш, гл. Глупым сделаться, одуреть (как козел). Желех. *Чи ви зцапіли, що таке кажете? Киев. у. Ефр.
Зці́джувати, жую, єш, сов. в. зціди́ти, джу́, диш, гл. Отцеживать, отцедить, сливать, слить (напр., настойку с ягод).
Зціле́ння, ня, с. 1) Соединение в одно целое. 2) Исцеление. Ісцілення душі і тілес. Чуб. I. 165.
Зціли́ти, ся. См. Зціля́ти, ся.
Зцілі́ти, лі́ю, єш, гл. Остаться в целом виде, остаться целым. Черк. у.
Зцілю́щий, а, е. Целебный, целительный. Як зцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччу заколише. Щог. Сл. 6. Зцілю́ща й живу́ща вода́. Мертвая и живая вода (в сказках). Набрала води зцілющої, попорськала, — так лежить зовсім так, як чоловік,
