Зозуленя́, ня́ти, с. Детеныш кукушки. Ум. Зозуленя́тко. Птахи між своїми,… годують тих зозуленяток. О. 1862. IX. 107.
Зозу́лин, на, не. 1) Кукушкин. 2) Раст. а) зозу́лині рушнички́. Listera ovata B. ЗЮЗО. I. 127; б) — сльо́зи. Listera ovata B. ЗЮЗО. I. 127. Orchis militaris L. ЗЮЗО. I. 130; в) — череви́чки. Раст.? г) — чо́боти. Раст. Orchis ustulata. Шух. I. 22.
*Зо́зуль, ля, м. Кукушка-самец. То зозузя, а то таки зозуль буває. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. Ум. Зозу́ленько.
Зозу́лька, ки, ж. 1) Ум. от зозу́ля. 2) Мн. Раст. а) Viola tricolor L. ЗЮЗО. I. 169; б) Viola hirta. ЗЮЗО. I. 169; в) Orchis militaris L. ЗЮЗО. I. 130. См. Зезю́льки; г) — жо́вті. Cypripedium Calceolus L. ЗЮЗО. I. 120; д) — ря́бі. C. guttatum schwarz. ЗЮЗО. I. 120; е) — кра́сні. C. macranthon schwarz. ЗЮЗО. I. 120.
Зозу́ля, лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Кує зозуля на високій березі. МВ. II. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозу́лі не чув! Пожелание смерти. Ном. № 826. 2) — нічна́. Пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. 3) Название вола очень темно-серой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозу́лька, зозу́ленька, зозу́лечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется как ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.
Зозуля́стий, а, е. Пестрый, в черных и белых пятнышках. Козел. у. Уже зозуляста курка не дурно мов півень співає. Хата, 67.
*Зозуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Куковать. 2) Предсказывать, пророчить. Черн. г., Волынь. Сл. Яворн.
*Зозуля́тко, ка, с. 1) Птенец кукушки. 2) Ласкательное название для детей. Зозулятко ти моє маленьке! Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зозу́лячий, а, е. Кукушкин, свойственный, принадлежащий кукушке.
Зойк, ку, м. Вопль, стенание, стон. А у касарні гомін, зойк. Федьк. Пов.
Зо́йкати, каю, єш, одн. в. зо́йкнути, ну, неш, гл. Вопить, стонать, застонать. Желех.
Зоклю́чений, а, е. Загнутый крючком. Дзюбак зоключений у орела. Вх. Лем. 420.
Зо́кола, нар. Снаружи. Мнж. 181.
*Зо́кре́ма, нар. В частности, в отдельности. Сл. Нік.
*Зокремі́шний, а, е. Обособленный. Сл. Нік.
Зола́, ли́, ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный ветер осенью или весной. Вітер з золою. НВолын. у.
Зо́лза, зи, ж. Железа. Вх. Пч. I. 14.
Зо́ливо, ва, с. Бук, бученье, щелоченье. Попілу тра на золиво; з гречаної соломи попіл добрий до золива. Каменец. у.
Золи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Гринч. I. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
Золи́тися, лю́ся, лишся, гл. Бучиться, щелочиться. «Золись-золись! на більш не надійсь!» (як золять плаття). Ном. № 13384.
Золі́льник, ка, м. Большой горшок для бученья, щелоченья. Вас. 181. Сим. 130.
Золі́нний, а, е. Относящийся к бучению. Аф. 460.
Золі́нник, ка, м. = Золі́льник. Аф. 460. Ум. Золі́нничок.
*Золі́ння, ня, с. Щелочение, бучение (белья). Харьк. г. Сл. Яворн. Звен. у.
Золова́то, нар. Пасмурно, холодно и ветряно. Загонь вівці, бо на дворі золовато. Острож. у.
Золота́вий, а, е. Золотистый. Прегарні золотаві сни. Млак. 95.
Золотаре́нко, ка, м. Сын золотых дел мастера.
Золотари́ха, хи, ж. Жена золотых дел мастера. Желех.
Золотарі́вна, ни, ж. Дочь золотых дел мастера. Желех.
