Змусува́тися, су́юся, єшся, гл. Перебродить, перепениться.
Змути́ти, чу́, тиш, гл. Возмутить; помутить. Надлетіли гуси з чистого броду, змутили мені студену воду. Чуб. V. 325.
*Змутні́ти, ні́ю, єш, гл. Помутнеть, помрачиться. Екатер. г. Сл. Яворн.
*Зму́чений, а, е. 1) Измученный. 2) Усталый. Сл. Нік.
Зму́чити, чу, чиш, гл. Измучить. Левиц. Пов. 37.
Зму́читися, чуся, чишся, гл. 1) Измучиться. А джміль впився, з чорногузом бився, почав бійку велику, чорногуз змучився. Чуб. V. 1144. 2) Прожить в муках, страданиях. Бідна Гапчина сестра не зжила, а змучилась. О. 1861. X. 32.
Змуша́ти, ша́ю, єш, зму́шувати, шую, єш, сов. в. зму́сити, шу, сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе не змушаю, но щире кохаю. Гол. I. 239. 2) С отрицанием. Не быть в состоянии. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.
Зм'якчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Смягчить. До півночі Сухобрус молився богу за свою Марту, щоб господь зм'якчив її серце. Левиц. Пов.
Зм'якші́ти, ші́ю, єш, гл. Стать мягче; присмиреть. Треба полити, щоб зм'якшіла земля. Волч. у. (Лободовск.). Уже тепер старшина зм'якшів. НВолын. у.
Зм'я́ти, зімну́, не́ш, гл. = Зімня́ти. Чуб. V. 1185. Да покуль батеньку я в'єднав, я свою шапочку стер та зм'яв. Мет. 179.
Знабо́читися, чуся, чишся, гл. Искривиться. Чоботи знабочились. Мнж. 181.
Знава́тигл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхах себе не знавали. Макс. (1834), 15.
Знаве́ць, вця́, гл. Знаток. Желех.
Знавіди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. = Знавісні́ти. От, знавідився, чи що? НВолын. у.
Знавісні́лий, а, е. Взбесившийся, сошедший с ума.
Знавісні́ти, ні́ю, єш, гл. Взбеситься, сойти с ума. Рябко! ти знавіснів! Г.-Арт. (О. 1861. III. 83).
Зна́гла, нар. Внезапно.
Знагоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Случиться. Закр.
Знадві́рній, я, є. Внешний. Левиц. (Правда, 1868, 557). Левиц. I. 205.
Знадво́ру, нар. Со двора, извне, снаружи. Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло. Рудч. Ск. II. 43. Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору. Єв. Мр. XI. 4.
Зна́джувати, джую, єш, сов. в. зна́дити, джу, диш, гл. Привлекать, привлечь, приманивать, приманить.
Зна́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. зна́дитися, джуся, дишся, гл. Идти, пойти на приманку, увлекаться, увлечься, приманиваться. Константиногр. у. Желех.
*Зна́діб, добу, м. (До чо́го, на що). 1) Материал. 2) Воспомогательное средство, инструмент. Сл. Нік.
*Знадли́вий, а, е = Знадни́й.
Знадни́й, а́, е́. Привлекательный. Знадний з усмішкою погляд. Мир. ХРВ. 8.
Зна́доба, би, ж. Надобность. В зна́добі бу́ти. Быть нужным. Наша дівка в знадобі. Гринч. III. 96.
Знадобля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. знадоби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Надобиться, понадобиться, пригодиться. В хазяйстві все знадобиться. Ном. № 10110. Мені з жінкою не возиться, а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться. Нп. Ісус Христос народився, всьому світу знадобився. Чуб. III. 321. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі. МВ. II. 65.
Знадо́б'я, б'я, с. Снаряд. Рибалки бачуть, що волок подертий, та кажуть: «хай тобі гаспид з твоїм знадоб'ям». Харьк. у.
Зна́дтом, нар. Слишком. Узяв п'ятнадцять кіп знадтом з десятини. НВолынск. у.
Знає́мість, мости, ж. и пр. = Знайо́мість и пр.
Зна́йда, ди, об. Найденыш.
Знайди́біда, ди, м. Авантюрист, искатель приключений.
Зна́йду́х, ха, м. = Зна́йда. Желех.
