испещрить узорами и пр. Тонесеньку хустку сріблом мережит; та як змережила, сльозами зросила. Федьк. I. 106. 2) Расшивать, расшить мере́жками. 3) Соединять, соединить мере́жкою две части рубашки, два куска ткани.
Змере́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. змере́житися, жуся, жишся, гл. 1) Испещряться, испещриться узорами и пр. 2) Расшиваться, расшиться мере́жками. 3) О двух частях рубашки, двух кусках ткани: соединяться, соединиться мере́жкою.
Зме́рзлий, а, е. Смерзший.
Змерзлю́ка, ки, ж. Зябкая женщина. Желех.
Змерзлю́х, ха, м. Мерзляк, зябкий человек. Желех.
Зме́рз(ну)ти, зну, неш, гл. Смерзнуть, озябнуть. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. Ном. № 1582. О, та й змерз же я цупко! Кв. Драм. 5. Зняв шапку, привітався… «Змерз», каже. МВ. II. 26. Дайте нам пироги, бо ми змерзли в ноги. Чуб. III. 431.
Зме́рлий, а, е. Умерший.
*Змертві́ння, ня, с. 1) Омертвение, замирание. 2) Застой, затишье. Доба реакції й змертвіння одкидала од себе всі живі інтереси і в літературі, як у житті. Ефр.
Змертві́ти, ві́ю, єш, гл. Помертветь, обмереть, сильно испугаться. Оксана так і змертвіла. Кв. I. 204.
Зме́рти. См. Зміра́ти.
*Зме́рщина, ни, ж. Выморочное имущество, имущество, после смерти хозяев оставшееся без наследников. Желех.
Змести́. См. Зміта́ти.
Зметю́хкати, каю, єш, гл. Скомкать, смять, набросать в беспорядке. Вх. Лем. 420.
Змива́ння, ня, с. 1) Смывание. 2) Вымывание. Ум. Змива́ннячко. Суботнеє змиваннячко, недільнеє прибіраннячко, що в суботу ізмиюся, а в неділю приберуся. Мил. 131.
Змива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зми́ти, зми́ю, єш, гл. 1) Смывать, смыть. Ой ви сльози, дрібні сльози, ви змиєте горе. Шевч. 171. Як водою змито — нема й нема. Г. Барв. 78. 2) Вымывать, вымыть. Голову йому змила і поськала. Рудч. Ск. II. 43. Пасітеся, сірі воли, не бійтеся вовка, а я піду до дівчини, — чи змита головка. Чуб. V. 57.
Змива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зми́тися, зми́юся, єшся, гл. 1) Смываться, смыться. Білі рученьки змиваються, а персники постираються. Чуб. V. 591. 2) Вымывать, вымыть голову. Ой як прийде субітонька, — я змиюся й росчешуся. Мет. 76.
Змиг, гу, м. Миг.
Змигну́ти, ну́, не́ш, гл. Мигнуть. І оком не змигнуть, як… звалився з дуба чоловік. Стор. МПр. 107.
Змигну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Промелькнуть. Так от як блискавка мигне, так моя доля змигнулась. Г. Барв. 403. С отрицанием: пройти незаметно (о времени). І час не змигнеться. Ном. № 7739. З хорошою нічку ночувати, то й ніченька не змигнеться. Чуб. V. 1021. З тобою, хлопчино, вечір не змигнеться. Мет. 37. І час нам не змигне́ться. Время летит. МВ. I. 30.
Змизе́рніти, нію, єш, гл. Сделаться хилым, худым. А його жінка дуже подалася, змізерніла, зблідла. Левиц. Пов. 155.
Зми́зкати, каю, єш, гл. Истаскать, истрепать. Тобі хоч яку гарну одежу дай, то зараз змизкаєш. Черниг. у.
Змийо́вина, ни, ж. Раст. Scorronera rosea. Шух. I. 21.
Змика́ти, ка́ю, єш, сов. в. зімкну́ти, кну́, неш, гл. 1) Сводить, свести судорогой. Ном. № 456, стр. 282. Зомкнуло пальці. Славяносерб. у. 2) Закрывать, закрыть. Зомкнула очі. Греб. 319. 3) О воде: покрывать, покрыть. А вже дідові по шию вода забірає… А вже дідові чупер вода зімкнула. Гол. I. 204.
Змика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. зімкну́тися, ну́ся, нешся, гл. Сводить, свести судорогой. Як підняв руку, так вона і зомкнулась, так і заклякла. Эварн. Запор. I. 14.
Змики́тити, ки́чу, тиш, гл. Обмануть, не исполнить обязательства. Желех.
Змикну́ти, ну́, не́ш, гл. Увернуться, отскочить в сторону, убежать. Хотів ударити чорта, а тий (= той) змикнув, і кий ударився об камінь. Чуб. I. 46.
