змалювала. Чуб. V. 100. Поки бога змалюєм, то чорта звоюєм. Ном. № 10427. Була чорнява, в рум'янцях, уста червоні… змалювати б таку та дивитись. МВ. II. 182. Ізмалювавши себе в своїй голові на поштарських, тільки погукував: «торкай!» Св. Л. 170. *2) Срисовывать, срисовать. Сл. Дубр.
Змалюва́ння, ня, с. Изображение (красками или словом). Не хутко спроможеться яка б ні була початкова громада, на змалювання себе писаним словом. К. ХП. 124.
Змандрува́ти, ру́ю, єш, гл. Уйти с места жительства. Гей, Орфію-небораче! Де ти змандрував від нас? Котл. (1874). 403.
Змани́ти. См. Зма́нювати.
Зманти́ти, нчу, тиш, гл. Обмануть, обмошенничать. Шух. I. 85.
Зма́нювати, нюю, єш, сов. в. змани́ти, ню́, ниш, гл. Сманивать, сманить.
Змарни́ти, ню́, ни́ш, гл. = Змарнува́ти. Змарнив худобу. Вх. Зн. 22.
Змарні́лий, а, е. Исхудалый (в лице).
Змарні́ти, ні́ю, єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. Ном. № 6899. За довгий час змарнів, борода одросла. Рудч. Ск. II. 162.
*Змарно́ваний, а, е. Истраченный, пропащий. Сл. Нік.
Змарнува́ти, ну́ю, єш, гл. Без толку потратить, растратить; испортить. Могил. у.
Змасти́ти, змащу́, стиш, гл. 1) Смазать. Ой надибав дубового сала, як змастив милу, аж шкура відстала. Чуб. V. 576. 2) Переносно: опорожнить тарелку, миску, с'ев кушанье. І коряк той спорожнили, і миски змастили. Мкр. Н. 31.
Змасти́тися, змащу́ся, сти́шся, гл. Оскоромиться. Вх. Зн. 22.
Зма́тчитися, чуся, чишся, гл. Об улье: лишиться матки.
Зматчі́лий, а, е. Об улье: лишившийся матки, *обезматочившийся. Сл. Нік.
Зма́хувати, хую, єш, сов. в. змахну́ти, ну́, не́ш, гл. Смахивать, смахнуть, сметать, сместь. А що, змахнула пил з місяця? Шевч. 302.
Змеж, змежи́, пред. = Зміж.
Змежені́ти, ні́ю, єш, гл. Спасть (о воде). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити. Миус. окр.
Зме́жи. См. Зміж.
Зме́лений, а, е. Смолотый.
Змельну́ти, ну́, не́ш, гл. Смигнуть, сморгнуть. А Загнибідиха ж то і не змельне нікуди: як уп'яла свої блакитні очі у ясне світло сонця, та там вони і потонули. Мир. ХРВ. II. 76.
*Зме́лювати, люю, єш, сов. в. змоло́ти, зме́лю́, зме́леш, гл. Молоть, смолоть. Сл. Нік.
Зменча́ти, ся и пр. = Зменша́ти, ся и пр. Менший син так зменчається перед батьком, а старший, так той не мовчить ні трохи. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Зме́ншати, шаю, єш, гл. Уменьшиться. Добрий дощ ішов та вже зменшав трохи. НВолын. у.
Зменша́ти, ша́ю, єш, гл. = Зме́ншувати.
Зменша́тися, ша́юся, єшся, гл. = Зме́ншуватися. Моя прабаба яка, а перед чоловіком зменшалась, корилась йому. Г. Барв. 430. Тихо піднявся він (місяць) у гору, зменшаючись і ясніючи. Левиц. I. 19.
Зме́ншення, ня, с. Уменьшение.
Зме́ншування, ня, с. = зме́ншення. НВолын. у.
Зме́ншувати, шую, єш, сов. в. зменши́ти, шу́, ши́ш, гл. Уменьшать, уменьшить. Не няли віри, що бачив сто вовків, так зменшував-зменшував, а далі ото каже — чув, мов, що щось шелеснуло. Ном. № 4356.
Зме́ншуватися, шуюся, єшся, сов. в. зменши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. 1) Уменьшаться; уменьшиться. Левиц. Пов. 69. 2) Покоряться кому, уступать старшему.
Зме́рвити, влю, виш, гл. Истереть, измять (солому). Вх. Лем. 420.
Змере́жування, ня, с. 1) Испещрение узором и пр. 2) Расшивание мере́жками. 3) Соединение мере́жкою двух частей рубашки, двух кусков ткани. Змережування бува: косе, стовпчиками і кругле. (Залюбовск.).
Змере́жувати, жую, єш, сов. в. змере́жити, жу, жиш, гл. 1) Испещрять,
