Злі́стниця, ці, ж. Злая женщина. Він вибрав собі жінку дуже велику злістницю. Чуб. II. 548.
*Злі́стно, нар. Злобно, зло. «Оратор, оратор», — злістно шипів якийсь здоровенний хлоп і блимнув на його очима, коли він озирнувся. Коцюб.
Злість, зло́сти, ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. III. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. *Злість одігна́ти. Сорвать злость. А от нехай я Василя спіймаю — злість оджену! довго пам'ятатиме. Крим. 2) Зло. — учини́ти. Сделать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Нп. 3) Раздражение. На ко́мусь злість ізігна́ти. Сорвать на ком-ниб. своє раздражение. Крим.
Зліта́ти, та́ю, єш, сов. в. злеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Слетать, слететь. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. I. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлететь. К. Досв. 31. До тебе, господи, душа моя злітає. К. Псал. 56. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку! Чуб. V. 37. *3) О цене: понижаться, понизиться, упасть. Завелося на селі дві машині, то й ціна на молотьбі злетіла. Крим. 4) *Вспархивать, вспорхнуть. А там, у гніздечку, вже підлітки були, то й позлітали. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зліта́тися, та́юся, єшся, сов. в. злеті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Слетаться, слететься. Сокіл з орлом та й злітається, сокіл орла та й питається. Чуб. V. 943. Злетілись дрібні пташенята. МВ. II. 70. На полі, на роздоллі зліталися по волі сичі. Шевч. 582.
Злі́теплитися, плюся, лишся, гл. О жидкости: согреться. Мабуть у сінях вода вже злітеплилася. Черк. у.
Злі́ти, злі́ю, єш, гл. Делаться более злым. Сидить вона сто тисяч літ, не молодіє, не старіє, а тілько де далі зліє. Шевч. 309.
Злі́тки, ків, м., мн. На злі́тки оддава́ти (теля́та). Отдавать телят на выкормку, на четыре года. Вх. Лем. 420.
Злі́тній, я, є.Средних лет. Злітній чоловік. Звенигор. у.
Злі́тце, ця, Ум. от зло́то.
*Злі́чений, а, е. Сосчитанный, исчисленный. Сл. Нік.
*Зліче́нний, а, е. Излечимый. Сл. Нік.
Злі́чувати, чую, єш, сов. в. злічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Сосчитывать, сосчитать. Опат. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Котл. Ен. IV. 70. Хто воінство його злічити може. К. Іов. 53. 2) Вылечивать, вылечить. Як би од бога болізнь, то бог би й злічив. Грин. II. 314. 3) О разбитой посуде: склеивать, склеить. Злічила макітру, та вже год десять живе. Гринч.
Злі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. злічи́тися, чу́ся, чишся, гл. Сосчитываться, сосчитаться.
Зло, зла, с. Зло. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити? Єв. Мр. III. 4. Ну, брате, — кажуть: — як ти жив? Добро чи зло робив? Гліб. 14. *2) — набра́тися. Озлиться, озлобиться. Херс. г. Сл. Яворн.
Зло́ба́, би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Миус. окр. Злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.
Злоби́тель, ля, м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Миус. окр.
Злоби́телька, ки, ж. Недоброжелательница. Волч. у.
*Злоби́тися, лю́ся, би́шся, гл. Злобствовать. Харьк. г. Сл. Яворн.
Злобли́вий, а, е. Злобный. Царю Христе, Спасителю мира! ти був зранку не злобливий. Чуб. III. 21.
Зло́бний, а, е = Злобли́вий. Помилуй, пані благородна! не дай загинуть головам, будь милостива, будь не злобна. Котл. Ен. I. 17.
Злобствува́ти, ву́ю, єш, гл. = Злобува́ти. Злобствує на мене. Черк. у.
