Зімо́вище, ща, с. = Зімовни́к.
Зімовни́к, ка́, м. Зимнее жилице запорожца вне Сечи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.
Зімовча́к, ка́, м. Козак, живущий в зімовнику́. Козак зімовчак. К. Бай. 5. КЦН. 276.
Зімогрі́й, грі́я, м. Название шубы. Зімогрій кожух. К. Дз. 225.
Зімо́дра, ри, ж. Раст. Lysimachia vulgaris. L. ЗЮЗО. I. 127.
Зі́монька, ки, ж. Ум. от зіма́.
Зі́мський, а, е = Зімови́й. Зіма зімська. Ном. № 7790. Такеньки уся зіма зімська перезімувалась. МВ. (О. 1862. I. 72).
Зімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зі́му. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував? Чуб. V. 67. 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Гринч. III. 569.
Зімува́тися, му́юся, єшся, гл. 1) = Зімува́ти 1. Ой убірайтесь, славні чумаченьки, зімуватись до Лугу. Гринч. III. 571. *Хмелю… ой де ти зимувався, що й не замерзався? Вержб. Екатериносл. г. 2) Содержаться зимой, кормиться зимой.
Зім'я́ти и зімня́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Смять. 2) Стереть, растереть; истолочь. Зімну всього я на кабаку. Котл. Ен. II. 18. Зімни трохи маку. Гринч. Зім'яв сіль. Гринч.
Зім'я́тися и зімня́тися, мну́ся, не́шся, гл. 1) Смяться. 2) Растереться, истолочься.
Зіни́ця, ці, ж. Зрачек.
Зіно́вать, ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. ЗЮЗО. I. 120. C. austriacus. ЗЮЗО. I. 120.
Зіно́вка, ки, ж. Раст. Origanum vulgare. L. ЗЮЗО. I. 130.
Зі́нське щеня́, ня́ти, м. Животн. а) Крот, talpa; б) слепец, Spalax typhlus. Підскакує, як зінське щеня. Ном. № 3406.
Зінькі́вка, ки, ж. 1) Сорт деревянных курительных трубок: небольшая круглая трубка с короткой шейкой. Вас. 148. 2) Островерхая высокая барашковая шапка. Вас. 156.
Зі́па, пи, ж. Крикунья.
Зіпа́ка, ки, об. Крикун, крикунья. Мир. ХРВ. 124.
*Зіпа́ння, ня, с. Предсмертные вздохи. Н.-Левиц.
Зіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Кричать, орать. О. 1862. I. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464. 2) = Зіха́ти 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.
Зіпну́ти, ся. См. Зіп'я́сти́, ся.
Зіпо́ну́ти, ну́, не́ш, гл. Заорать, загорланить, закричать. Мир. ХРВ. 264. Криком… зіпонув гайдамака. Мир. ХРВ.
Зіпра́тися, зперу́ся, ре́шся, гл. Смыться, порваться от частого мытья.
Зіпрі́ти, рі́ю, єш, гл. Вспотеть.
*Зіпсо́ваний, а, е. Испорченый. Сл. Нік.
Зіпсува́ти, сую́, є́ш, гл. Испортить. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. См. Зопсува́ти.
Зіпсува́тися, сую́ся, є́шся, гл. Испортиться.
Зіпхну́ти. См. Спиха́ти.
Зіп'я́сти́ и зіпну́ти, пну́, не́ш, гл. Поставить.
Зіп'я́сти́ся и зіпну́тися, пну́ся, не́шся, гл. = Сп'я́стися. Учора собака зіп'явся, хапнув хліб. НВолын. у. Дитина на селі — поміч. Аби зіп'ялось на ноги, — зараз у поле. Мир. ХРВ. 127.
Зір, зо́ру, м. Взор, взгляд. Гляне, — в'яну як від зору злої чарівниці. Млак.
Зі́ра, ри, ж. Звезда. Не зіра то зійде, — бог із неба снійде. Гринч. III. 33.
Зірва́ти, ся. См. Зрива́ти, ся.
*З'ірито́ваний, а, е. Раздраженный, выведенный из себя. А був я дуже тоді з'іритований, то й не витерпів. Умань. Ефр.
*З'іритува́ти, ту́ю, єш, гл. Раздражить. Умань.
*3'іритува́тися, ту́юся, єшся, гл. Раздражиться, выйти из себя. Умань.
Зірк! меж. = Зирк!
Зі́рка, ки, ж. 1) Звезда, звездочка. Візьму тебе саму, як зірку на небі. Мет. 47. 2) — з мітло́ю. Комета. Харьк. 3) Мн. Зірки́. а) Раст. Tagetes р. ЗЮЗО. I. 18. б) Lychnis Chaeredonica. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Зі́ронька, зі́рочка.
Зірка́тий, а, е. Большеглазый. Зір-
