А перед ним стелилися поля, на них згуста стояли копи. Лепкий. Черемш. *3) Часто. І таке повторялося чи не згуста, а все через його чудну вдачу. О. Кобил.
Згусти́ти, щу́, сти́ш, гл. Сгустить. Як сир згустив, упорав, приспособив. К. Іов. 22.
Згусува́тися, су́юся, єшся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Згусувалися коні. Вх. Лем. 418.
Згуча́тися, чу́ся, чишся, гл. Испугаться. Кінь згучався. Галиц. Вх. Зн. 21.
*Згу́чність, ности, ж. Звучность. Сл. Нік.
*Згу́щеність, ности, ж. Уплотненность. Сл. Нік.
*Згу́щення, ня, с. Сгущение, уплотнение. Сл. Дубр.
*Згу́щуваний, а, е. Сгущаемый. Сл. Дубр.
*Зґанджува́ти, джу́ю, єш, гл. Испортить, обезобразить. Неч.-Лев.
Зґа́рда, ди, ж. 1) Род ожерелья из монет или крестиков. Шух. I. 130, 137. *2) Ожерелье, лента, полоска. Пес са Згардою називає, шо на шиї кругом білу має полосу. Хот. Нік.
Зґвалтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Изнасиловать. (Зграя) вбила рандаря старого, дочок зґвалтувала. К. МБ. III. 247. 2) Разгласить, разнести. В этом значении употреблено только в одной фальсифицир. песне: Зґвалтували лиху чутку наші хуторянці. Мет. 373.
Зґе́дзатися, зґе́дзкатися, аюся, єшся и зґе́дзитися, джуся, дзишся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Гляди ж, Наталко, не зґедзайся, як старости прийдуть. Котл. НП. 377. Жінка твоя зґедзкалась. Левиц. I. 366. О, вже зґедзився! Каменец. у.
Зґі́ґнути, ґну, неш, гл. Околеть. Вх. Уг. 245.
Зґля́ґатися, ґаюся, єшся, гл. Створожиться. Зґляґалось молоко. Черк. у.
Зґо́я, зґо́ї, ж. Пт. сойка, Carrulus glandarius. Шух. I. 23.
*Зґра́бний, а, е. Ловкий, изящный. Сл. Нік.
Зґрунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Достать дно. Місця того ніхто не зґрунтує. НВолын. у.
Здава́ти, здаю́, є́ш, сов. в. зда́ти, здам, здаси́, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230. 2) Давать, надавать. Подій корівки, що 'д батенька нагнала, та прогонь і овечки, що ненька здавала. Чуб. V. 695. 3) — екза́мена. Выдерживать, выдержать экзамен. Левиц. Пов. 5. *4) Показывать вид. То він тільки здавав йому, буцім він на його гнівається, а сам а ні трохи не гнівавсь. Крим. *5) Дать сдачи. Хот. у. Нік.
Здава́тися, здаю́ся, є́шся, сов. в. зда́тися, зда́мся, здаси́ся, гл. 1) Сдаваться, сдаться, поддаваться, поддаться, уступать, уступить. Ти дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. 2) Полагаться, положиться на. Та на волю божу здайся. Гринч. III. 359. Ти по сім боці, я по тім боці, передайся до мене, ти чорнява, кучерява, не здавайся на мене. Мет. 12. Я оце здався на мого Форнагія, чи не налагодить він того діла. Стор. МПр. 44. 3) Ссылаться, сослаться. Здався циган на свої діти. Посл. Що сьому правда, — здаюсь на людей. О. 1862. III. 33. 4) Казаться, показаться, *почудиться. Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой здається, моє серце, що ти мальована. Чуб. V. 157. *Для неї здалося, що вона вся зацвіла квітками, як калина в лузі. Н.-Левиц. 5) Годиться, пригодиться, быть нужным. Про що мені здались нікчемні руки? К. Іов. 63. Нащо він мені здався? Рудч. Ск. I. 23. Що я вам на сміх здався, чи що? Ном. № 3478.
*Здаве́ць, вця, м. Сдатчик. Сл. Дубр.
Зда́влювати, люю, єш, сов. в. здави́ти, влю́, виш, гл. 1) Сдавливать, сдавить, давить, задавить. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213. Здавив за руку, аж хруснуло. Харьк. у. 2) Здави́ти о́ком на ко́го. Подмигнуть. Здавив на мене оком, я й замовк та й край. Черк. у.
Зда́вна, нар. Издавна. Люд здавна коверзує, з того лихо і плазує. Ном. № 2456.
