взвести. Звів його на високу гору. Гринч. *Зво́дити ха́ту. Воздвигать, строить дом. Н.-Левиц. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. АД. I. 217. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стор. МПр. 55. Без трепету зведеш на його очі. К. Іов. 50. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. АД. I. 15. Звів корогву. АД. I. 17. Лисий віл усіх людей звів. Ном., стр. 291, № 43. *Зве́сти́ бу́чу. Поднять крик, шум. Харьк. г. Сл. Яворн. 4) Сводить, свести вместе, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. Стор. МПр. 56. А зведи їх очі на очі. Гринч. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськії ріки. Шевч. 238. Зве́сти́ бро́ви. Нахмуриться. Сим. 99. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Мет. 54. Чорт не спить, але людей зводить. Ном. № 194. Так ви мене звели в моїй надії. К. Іов. 14. Зве́сти́ ді́вку. Обольстить и бросить девушку. *6) Сочинять, выдумывать. Баби звели брехню. Сл. Яворн. 7) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. Гліб. 8. Зве́сти́ ні на́що. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6. Зво́дити пі́сню. Сбиваться в мелодии. Уманск. у. 8) Истреблять, истребить, *изводить, извести. Не можна сарани зводить… гріх за се. О. 1862. II. 54. Тільки готове зводить. Г. Барв. 322. *— час. Попусту тратить время. Годі! не зводьте часу ні собі, ні мені. Кон. «Баба Явдоха». 2) — дух. Переводить, перевести дух, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. Макс. 175. А ви дайте мені дух звести. МВ. I. 87. 10) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взгляд, посмотреть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. Чуб. V. 200. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. Каменец. у. 11) — на о́чі кому́. Обращать, обратить чье внимание на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. МВ. II. 130. *12) — на о́чі кого́. Устроить очную ставку кому. Тра їх на вічі звести. Крим.
Зво́дитися, джуся, дишся, сов. в. звести́ся, ду́ся, де́шся, гл. 1) Сводиться, свестися. — з ума́. Сходить с ума. Ой синочку мій, дитино моя! Не пий рано горілочки, — зведешся з ума. Нп. — з хазя́йства. Обеднеть, расстроить свое хозяйство. Козачці Марусі Горбоносисі не пійшли в руки свині. Звелась вона з свиней. Г. Барв. 417. 2) Взводиться, взвестися. 3) Подниматься, подняться. Рука на тебе не зведеться. Макс. О лошади: подниматься, подняться на дыбы. Як звівся кінь, то так і перекинув воза. Лебед. у. 4) Становиться, стать хуже, приходить, притти в упадок, вырождаться, выродиться, истребляться, истребиться; беднеть, обеднеть. Чим рік, то вже зводиться пшениця. Каменец. у. Велетні тепер звелись. Г. Барв. 423. Були в моїй хаті таркани, та звелися, тепер немає. Бодай його корінь звівся! Ном. № 3787. Звелось у нього хазяйствечко. За Хмельницького Юрася пуста стала Україна, звелася. Лукаш. 35. До нитки звівся мій козак усе на панщині проклятій. Шевч. 526. Усе позбував, усе попропивав, — звівся ні на що. Кв. Драм. 163. Зве́сти́ся ні на́що. Притти в совершенный упадок, совершенно испортиться и пр. К. Краш. 21. Св. Л. 128. Неха́й воно́ зведе́ться. Пропади оно! Не прядеться, нехай воно зведеться! Гринч. I. 240. Зве́сти́ся на скі́почку. Исхудать до последней степени. Дн. Чайка.
*Зводли́вий, а, е. Соблазнительный, обольстительный. Сл. Нік.
Зво́дник, ка, м. = Зві́дник.
Зводні́ти, ні́ю, єш, гл. = Звідні́ти. Під лавкою капусточка тиждень як кипіла; ой їж, коли хоч, коли не зводніла. Нп.
Звожа́й, жая́, м. Возка хлеба с поля. Дай же ті, боже, в полі урожай, в полі урожай, а в гумно звожай! Гол. II. 37.
Зво́зди́к, ка, м. Раст.: а) Saponaria officinalis. Вх. Пч. I. 12. б) Dianthus compactus. Шух. I. 21. в) — бі́лий = Те́рлич. Вх. Пч. I. 13. г) — пі́льский. Betonika officinalis. Шух. I. 21.
