Одуреть, обезуметь. Як нап'ється горілки — збезумиться чоловік. Черк. у. Прости, батеньку, не гнівайся, я вчора п'яний був, збезумився. Чуб. III. 87.
Збезче́стити, че́щу, стиш, гл. Обесчестить, *опозорить. Той Карній Заволока збезчестив мене. КС. 1883. VII. 501.
*Збенте́жений, а, е. Встревоженный, обескураженный. Сл. Нік.
Збенте́жувати, жую, єш, сов. в. збенте́жити, жу, жиш, гл. 1) Обескураживать, обескуражить, смущать, смутить. Збентежила ся річ Латина. Котл. Ен. VI. 55. 2) Ругать, обругать, обесчестить. Вони ж його збентежили: узяли та й вигнали. Змиев. у. Нащо мою збентежив дочку? Алв. 64.
Збенте́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. збенте́житися, жуся, жишся, гл. Смущаться, смутиться.
Зберіга́ти, га́ю, єш, сов. в. зберегти́, режу́, же́ш, гл. Сберегать, сберечь, *сохранять, сохранить. Сл. Нік. А ще і для мене бог на світі радість зберіг. Мог. 85.
Збершні́ти, ні́ю, єш, гл. = Зреші́ти. Вх. Уг. 240.
Збесі́дувати, дую, єш, гл. Сказать. Вх. Лем. 417.
Збива́ння, ня, с. 1) Сбивание, сколачивание. Шух. I. 182. 2) Сбивание, сшибание. Збиванням тільки дерево збавиш, — труси яблука. Харьк. 3) Возмущение (воды). 4) Пахтанье (масла).
Збива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. В приложении к людям зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. Стор. МПр. 134. У Гребинки о составлении книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Греб. 407. В значении собирать, собрать (о деньгах, имуществе): Ік Великодню збили півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. Г. Барв. 503. А яку худобу збив велику покійний. О. 1861. X. 38. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Грин. III. 632. Збив десять яблук. Рудч. Ск. I. 20. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. Грин. I. 209. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Черн. у. Чуєш, хлопче, збий мені воли. Черн. у. 4) Ссадину делать, сделать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. Грин. I. 175. Зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. МВ. (О. 1862. I. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67. 7) Выбивать, выбить (градом). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сама стерня. Грин. II. 147. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Єв. І. V. 4. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Чуб. V. 126. Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. — бу́чу. Поднять шум, крик, скандал, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. Рудч. Ск. II. 22. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. Левиц. I. 483. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. К. Іов. 70. з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить с толку. Бісові дівчата і жіночки… збивають його з пантелику. Стор. II. 243. Усі одного зіб'ють з пливу. НВолын. у. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43.
Збива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зби́тися, зіб'ю́ся, б'єшся, гл. 1) Сбиваться, сбиться, скучиться, слепиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. Ном. № 10973. На майдані збилось багацько народу. Стор. МПр. 50. Подме господь — і льо-
