пить, задевать, задеть, *хватать, захватить. Чи витягнеш з води Левиахвана, гачком його, як рибу, зачепивши. К. Іов. 92. *Візьміть Байду ізвяжіте, на гак ребром зачепіте. Макс. (1834), 107. Ні за що рук зачепи́ти. Ном. № 9870. Не с чем начать, нет средств для начала (о хозяйстве, заработке). За що б тут руки зачепити? За яке ремество взятись? Чуб. II. 17. Хиба́ тебе́ во́зом зачепи́ли? Чем тебя особенным затронули, обидели? Ном. № 4040. 2) Трогать, тронуть, затрагивать, затронуть. Міг би йому листи визволені писати, щоб не міг ніхто нігде зачіпати. Макс. (1849), 33. Мене вовки і не зачепили. Гринч. I. 165. А сусідці перстень даєш, — нащо ж мене зачіпаєш? Чуб. V. 200.
Зачіпа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зачепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Цепляться, зацепиться, задевать, задеть. Біда, та й за біду зачепилася. Ном. № 2162. Та йшла баба п'яна, на порозі впала, а дід зачепився, та й сам повалився. Цыссь. Св. 45. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся. Ном. № 1918. Нічого так не хотілось тімасі, як зачепитись на життя в Київі. К. ХП. 17.
Зачіпе́нька, ки, ж. Предлог. Зачіпенька у мене на тім кутку. Черк. у.
За́чіпка, ки, ж. 1) Зацепка. *2) Затрагивание, вызов. Але він зачіпки не прийняв. Коцюб. 3) Недоразумение, спор. Він зачіпку має з дядьком за гроші. Могил. у. 4) Препятствие, помеха. Змиев. у. 5) Повод, предлог. Змиев. у. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. МВ. (О. 1862. I. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. Г. Барв. 378. 6) Претензия, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа. Новомоск. у.
*Зачі́пливий, а, е. Затрагивающий, задевающий, донимающий, вызывающий. Сл. Нік. Щось було зачіпливе в її сухім підкресленім оці, яким метнула на його погляд. Коцюб.
*Зачіпни́й, а́, е́. Задевающий, затрагивающий. — війна́. Наступательная война. Крим.
За́чіси, сів, м. мн. Прическа. МВ.
За́чіска, ки, ж. 1) = Ки́чка 1. Мет. 208. *2) Прическа. Желех. Умань.
Зачі́сувати, сую, єш, сов. в. зачеса́ти, чешу́, шеш, гл. Зачесывать, зачесать, причесывать, причесать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати? МВ. (О. 1862. III. 38). Усі дівочки, як маківочки, зачесані йдуть. Гринч. III. 273.
Зачі́суватися, суюся, єшся, сов. в. зачеса́тися, чешу́ся, шешся, гл. Зачесываться, зачесаться, причесываться, причесаться.
Зачмели́ти, лю́, ли́ш, гл. Оглушить, ошеломить. Угор.
*Зачмелі́ти, і́ю, єш, гл. Оп'янеть. Черн. Сл. Яворн.
Зачми́хати, хаю, єш, гл. Зафыркать. Зачмише, як кабан. О. 1862. II. 64.
Зачмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Начать ласкаться? Зачмутувала кумася коло свого Івася. Ном. № 12648.
Зачо́вгати, гаю, єш, гл. Зашаркать (ногами). *Пішов, ногами зачовгавши. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зачопува́ти, пу́ю, єш, гл. Сделать шип, стержень в бревне для соединения его с другим. Зачопуй стовпа, а я викопаю тим часом яму. Волч. у. (Лободовск.).
Зачорни́ти, ню́, ни́ш, гл. Зачернить.
Зачорні́ти, ні́ю, єш. Зачернеть. Ледве-ледве зачорнів ус. О. 1862. IV. 75.
Зачорто́ваний, а, е = Забісо́ваний. Полт. у.
*За́чоси, сів, м. мн. Прическа. Сл. Нік.
Зачу́битися, блюся, бишся, гл. Затеять драку, вцепиться в волоса друг другу.
Зачу́вати, ва́ю, єш, сов. в. зачу́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.
Зачува́тися, ва́юся, єшся, гл. Чуяться, чувствоваться. Їй не зачувалось, що вона іде усе низче та низче. МВ. (О. 1862. I. 98).
