зянська, горянська й зацаринська. Луб. у.
Зацарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Зацарствовать.
Зацве́нькати, каю, єш, гл. Иронически: заговорить. Наші хлопці і дівчата швидко зацвенькали по ляхівскій. Левиц. I. 159.
Зацвили́ти, лю́, лиш, гл. = Заквили́ти. Райські пташечки як не зацвилять. Гринч. III. 24.
Зацвірі́нькати, каю, єш, гл. Зачирикать. Горобці прилетять, зацвірінькають. МВ. II. 193.
Зацвіріньча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Зацвірі́нькати. Употребляется также, когда речь о детском говоре: Христос воскрес! — зацвіріньчала дітвора. Сим. 206.
Зацвірча́ти, чу́, чи́ш, гл. О сверчке: застрекотать.
Зацвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. зацвісти́, ту́, те́ш, гл. 1) Зацветать, зацвесть. Зацвіла калинонька в лузі. Чуб. V. 63. 2) Плесневеть, заплесневеть. Цвіллю зацвіла. Шевч. 668.
Зацвяхува́ти, ху́ю, єш, гл. Обить гвоздиками.
Зацирува́ти, ру́ю, єш, гл. Заштопать. *Я так зацирувала сорочку, що нічого й не знайти, де була дірка. Крим.
Заци́тькувати, кую, єш, сов. в. заци́тькати, каю, єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. НВолын. у.
Заціди́ти, джу́, диш, гл. Сильно ударить, хватить. Гринч. II. 172. Мир. ХРВ. 94. Турн перший зацідив Енея, що з плеч упала і керея. Котл. Ен. VI. 86. По потилиці й заціде. Г. Барв. 275.
*Заціка́влений, а, е. Заинтересованный. Я мусів скорчити зацікавлену фізіономію і йти за ним. Виннич.
*Заціка́вленість, ности, ж. Заинтересованность.
*Заціка́влення, ня, с. Заинтересованность, любопытство, любознательность. Сл. Нік.
*Заціка́влювати, влюю, єш, сов. в. заціка́вити, влю, виш, гл. Заинтересовывать, заинтересовать. Сл. Нік.
Заціло́вувати, вую, єш, сов. в. зацілува́ти, лу́ю, єш, гл. Зацеловывать, зацеловать.
Заціпені́ти, ні́ю, єш, гл. Окоченеть. Желех.
Заці́пити, пить, гл. безл. Отнять язык. Бодай тобі заціпило. Ном. № 3718. Просить батько й мати на хліб, на сіль і на весілля, — та й заціпило їй сказати: і я прошу. Г. Барв. 391.
Заці́пкуватий, а, е. Затвердевший. Пройшов дощ, а далі зразу сонце, то земля зробилась така заціпкувата, що її і зубами не вгризеш. Полт. у. Слов. Д. Эварн.
Заці́пнути, ну, неш, гл. Оцепенеть. Наглою смертю умерла… Я так і заціп. Г. Барв. 211. Як ударить грім, як хрясне! так усі й заціпли. Г. Барв. 220.
Зацмо́кати, каю, єш, гл. Зачмокать. Аж руки догори підняли, аж зацмокали. Стор. I. 45.
Зацокота́ти и зацокоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Застучать учащенно. 2) Заговорить скороговоркой и громко. А бач, бач! зацокотала пані. МВ. (О. 1862. III. 54). Ми йшли побіля вашого двору, — зацокотіли дівчата. Стор. II. 31.
*Зацу́катися, каюся, єшся, гл. Заняться. Доктор иа хвилю зацукався. Франко.
*Зацукро́вувати, вую, єш, сов. в. зацукрува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Засахаривать, засахарить. 2) Подслащивать, подсластить. Херс. Нік.
Зацу́пити, плю, пиш, гл. 1) Затащить. 2) Ударить, хватить. В морду хоть зацупиш. Маркев. 51.
Зацупі́ти, пі́ю, єш, гл. Одеревенеть, лишиться гибкости. Від холоду пальці зацупіли.
Зацура́ти, ра́ю, єш, гл. Оставить, бросить. Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. О. 1861. XI. Кух. 30.
Зацура́тися, ра́юся, єшся, гл. Чуждаться кого.
*Зацурко́вувати, вую, єш, сов. в. зацукрува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Застегивать, застегнуть на цу́рку. 2) Удавить кого-либо. Не робитимеш, Грицьку, тією шкапою; зацуркуй та й провалля затягни, щоб і не мучилась. Пир. у., Конон.
