*Засту́пний, а, е. Замещающий. Желех.
Засту́пник, ка, м. 1) Заместитель, заступающий место другого, исправляющий должность. Черниг. у. 2) Защитник, заступник, ходатай за кого. Мир. Пов. I. 161. Хто в нас бог, опріч єгови? Хто заступник, опріч бога? К. Псал. 39.
Засту́пниця, ці, ж. 1) Заместительница. 2) Защитница, заступница. Чуб. III. 255.
Заступо́чок, чка, м. Ум. от за́ступ.
Застьо́л, лу, м. Покрывало, то, чем застлано (диван, кровать, стол). Він до кроваті, шугнув рукою під застьол, — там і гроші підкинуто. Александр. у. (Залюбовск.).
Застьо́ла, ли, ж. Полотно, которым накрывают, застилают воз, когда на него нагружают хлеб. Александр. у. (Залюбовск.).
За́сув, ва, м. 1) = За́сов. Ном. № 503. 2) Часть лавча́стого замка́. См. Лавча́стий. Шух. I. 93. 3) Часть отри́мача. Шух. I. 249.
Засува́ти, ва́ю, єш, сов. в. засу́нути, ну, неш, гл. Засовывать, засунуть, задвигать, задвинуть. Ой вигострю товариша, засуну в халяву. Шевч. 534.
Засува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. засу́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Задвигаться, задвинуться, засовываться, засунуться. 2) Осыпаться, засыпа́ться, засыпаться (землей). Вже й криниця тая засунулась і висохла. Шевч.
За́сувка, ки, ж. 1) Задвижка. 2) Дощечка в ложе гуцульского ружья, которой задвигается полое место, где хранятся пули. Шух. I. 229, 230. 3) Часть ри́ток (см.). МУЕ. III. 20.
*Засувни́й, а, е. Задвижной. Сл. Дубр.
*За́суд, ду, м. Осуждение. Сл. Нік.
Засу́джувати, джую, єш, сов. в. засуди́ти, джу́, диш, гл. Судить, осудить, приговорить. Ой вже тебе, молодий козаче, в салдати засудили. Чуб. V. 948.
Засу́дити, джу́, диш, гл. Стянуть, свести. Судорга засудила руку. Борз. у.
Засу́кувати, кую, єш, сов. в. засука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Засучивать, засучить. По локоть руки засукав. Котл. Ен. II. 19. *2) Ссучивать, скрутить, свертеть. Засукай шворку, бо знов розсукалась. Пир. у., Конон. *3) Засука́ти ду́лі. Начать показывать кукиш. Звен. у.
Засу́куватися, куюся, єшся, сов. в. засука́тися, каюся, єшся, гл. 1) Засучиваться, засучиться. Оце ще! не засукується ніяк рукав! Гринч. 2) — самі́й в собі́. О нитке: скручиваться, скрутиться. Шух. I. 149.
Засу́лля, ля, с. Местность за рекой Сулой. Желех.
Засумі́ти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Засумів Ірод. Єв. Мт. XIV. 9. Іде сумний, понурий… Дивно так засумів. К. ЦН. 250.
*Засумо́ваний, а, е. Опечаленный. Іван ішов якийсь засумований. Франко.
Засумува́ти, му́ю, єш, гл. Затосковать, загрустить. Старий Таволга часом тяжко, тяжко засумує. К. Орися. (ЗОЮР. II. 200).
Засу́нути, ся. См. Засува́ти, ся.
*Засупо́нити, ню, ниш, гл. Стянуть хомут. — ро́та, па́щу. Заставить молчать. Я тобі засупоню пащу! Кон.
*Засупо́нитися, нюся, нишся, гл. Стянуться. Так засупонилась, що насилу диха. Умань. Ефр.
Засурми́ти, млю́, ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Нп. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. I. 159.
Засурпе́лювати, люю, єш, сов. в. засурпе́лити, лю, лиш, гл. Всаживать, всадить с силою. Аф. 438.
Засу́ха, хи, ж. 1) Засуха. Покарав господь людей превеликою засухою. Стор. I. 150. 2) Высохшее озеро. Одесск. у. (Браунер).
Засу́шечок, чка, м. Ум. от засу́шок.
Засуши́ти, ся. См. Засу́шувати, ся.
Засу́шка, ки, ж. Сорт луку. Цибулю-засушку годиться сховати до Покрови на піч, щоб у стовбурі не йшла. Гринч. II. 21.
*Засу́шливий, а, е и засу́шний, а, е. Сухой, засушливый. Сл. Яворн.
Засу́шок, шка, м. Сухарь. Ум. Засу́шечок. Дала йому засушечок хліба. Рудч. Ск. I. 88.
Засу́шувати(ся), шую(ся), єш(ся), сов. в. засуши́ти(ся), шу́(ся),
