стрява́ти. Застряг у болоті. Крим. Курка застрягла в плоті. Крим.
Застря́мина, ни, ж. Часть ткацкого станка. См. Верста́т. Вас. 165.
Застря́ти. См. Застрява́ти.
За́стування, ня, с. Заслонение света.
За́стувати, тую, єш, гл. Заслонять свет, застить. Ном. № 12740. *Не застуй мені світу. Пир. у., Конон.
Застугоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Глухо застучать. Під вікном застугоніло. Св. Л. 222.
Засту́да, ди, ж. Простуда. Аф. 438.
Засту́джувати, джую, єш, сов. в. застуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Простуживать, простудить. Аф. 438. *2) Захолаживать, захолодить; охлаждать, охладить. Видобули дві фляжки вина і казали дідові їх у воді застудити. Черемш.
Засту́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. застуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Простуживаться простудиться. Аф. 438. Трошки застудився та й занедужав. Стор. I. 189.
Застужа́ти, жа́ю, єш, гл. Затруднять, утруждать, принуждать. Ми вас не застужаєм, щоб ви сами приїздили до нас. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Засту́кати, каю, єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. I. 46.
Застукоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. Мнж. 129. 2) О сердце: забиться. Серце в батька й матері швидче застукотіло. Левиц. Пов. 156.
За́стум, ма, м. Укромное место, пустынное, глухое место. Сховалась ти на відпочинок, як лебідь в тихі застуми води. К. ПС. 130. І засвітився світ по застумах московських. К. Дз. 15. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Нп.
За́ступ, па, м. Заступ. Лихого справить заступ та лопата. Ном. № 3230. Візьми заступ та викопай отут ямку. Харьк. Ум. Заступе́ць, за́ступочок. Гринч. III. 56.
Засту́па, пи, ж. Защита. Левч. 47.
Заступа́ти, па́ю, єш, сов. в. заступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Закрывать, закрыть, становиться между. Рада б зірка зійти, чорна хмара заступає. Мет. 81. То не чорнії хмари ясне сонце заступали. Макс. (1849), 80. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку, — сира земелька заступила оченька, прилягла мі ручку. О. 1862. IV. 40. Люде б сонце заступили, як би мали силу. Шевч. 80. Так мені світ і заступило. 2) Занимать, занять, преграждать, преградить (дорогу). Де не візьметься вогонь, — увесь шлях заступив. Рудч. Ск. II. 75. Йому калина дорогу заступила. О. 1862. IV. 27. А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Чуб. V. 248. 3) Заходить, зайти за что. Як хто їде, або йде було мимо, то він заступить за коморю, чи за двері, щоб не здоровкатись. Г. Барв. 160. Шкода від нас за мури заступати, на козаків гармати риштувати. К. ЦН. 174. 4) О дне и пр.: начинаться, начаться. Заступало свято, настав багатий вечір. Мир. Пов. I. 136. 5) Вступать, вступить (в должность). Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Грин. II. 245. 6) Заменять, заменить, замещать, заместить. 7) Защищать, защитить. Мил. 196. Хто мене (без матері) буде тепер заступать? Мил. 201. Було б кому заступити дочку від силоміття. Г. Барв. 509. Заступи мене, боже, при лихій годині! Заступи, господи, заборони хрестьинську худібку. Шух. I. 192.
Заступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. заступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Улиця у-продовж людьми заступилася. МВ. (О. 1862. I. 101). 2) Заступаться, заступиться. Чоловік заступився, став пана просити, що його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.
За́ступень, пня, м. Древко, ручка к заступу. Каменец. у.
Заступе́ць, пця́, м. 1) Ум. от за́ступ. 2) Мн. Род узора для вышивки сорочки. КС. 1893. V. 278.
Заступи́льно, на, с. = За́ступень. Канев. у.
Заступи́ти, ся. См. Заступа́ти, ся.
