(О. 1861. I. 94). Покиньте… засліплених латиною панів. К. ПС. 134.
Засліпля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. засліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. Ослепляться, ослепиться. І блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.
Засло́на, ни, ж. 1) Занавес. НВолын. у. 2) = За́слінка. Швидче лізьте під припічок. Я заставлю вас заслоною, а як усі поснуть, тоді випущу. Котл. МЧ. 364. 3) Защита. Моя ти радість і одрада, моя заслона і ограда. Котл. Ен. V. 60.
Заслони́ти, ся. См. Заслоня́ти, ся.
За́слонка, ка, ж. = За́слінка.
Заслоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заслони́ти, ню́, ниш, гл. Заслонять, заслонить, закрывать, закрыть, завешивать, завесить. Сирая земля двері залегла, віконця заслонила. Мет. 151. Укинув її в піч і заслонив. Рудч. Ск. II. 40. Я гірко плакала, що не довелось їй очі заслонити. Г. Барв. 95.
Заслоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. заслони́тися, ню́ся, нишся, гл. Закрываться, закрыться, заслоняться, заслониться. Най ся люде наговорять, ніхто їм не боронить. Ой прийде тая годиночка, що ся їм очі заслонить. Чуб. V. 125.
Заслу́га, ги, ж. 1) Заслуга. Котюзі по заслузі. Ном. № 7089. 2) Вознаграждение, жалованье. Що я в свого пана служив і заслуги не получив. Чуб. V. 1014. Мари вкрити червоною китайкою, заслугою козацькою. К. Досв. 48. Ум. Заслу́женька.
Заслужени́на, ни, ж. = Заслу́га 2. Желех. *Заслуженина переходила в Лейбину кишеню. Кон.
Заслуже́нник, ка, м. Заслуженный человек. Ум. Заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитание. Мил. 216.
Заслу́женька, ки, ж. Ум. от заслу́га.
Заслу́жина, ни, ж. = Заслу́га 2. Ой нетяго, нетяго, нетяженько моя, де заслужина твоя? Чуб. V. 1023.
Заслу́жувати, жую, єш, сов. в. заслужи́ти, жу́, жиш, гл. Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. К. Досв. 148. Як заслужиш пару волів, а пару жупанів, тоді сядеш коло моїх вишитих рукавів. Мет. 42. Бог правдивий всіх нас діла знає, як хто заслужить — так заплату дає. Чуб. V. 450. Заслужував гетьманства він кріваво. К. ЦН. 304. Матір не купити, не заслужити. Ном. № 9359.
Заслу́жчина, ни, ж. = Заслу́га 2. Нетяженько моя, де заслужчина твоя? Грин. III. 206.
Заслу́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. заслу́хатися, хаюся, єшся, гл. Заслушиваться, заслушаться. Як стане росказувати, то я й заслухаюся. Кв. Драм. 265.
Засльо́жувати, жую, єш, сов. в. засльози́ти, жу́, зи́ш, гл. 1) Обмочить слезами. Засльозив подушку. 2) Прослезиться. *3) Начать течь, показываться (о воде). Копали в нас тут кирницю; прокопали так з на сяжень — вода 'й засльозила. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Засльози́тися, жу́ся, зи́шся, гл. 1) Облиться слезами. Плакала дівчина, засльозилася. *2) = Засльози́ти 3. Вода засльозилася. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Засльоти́тися, ти́ться, гл. безл. Наступить дождливой погоде. Уже засльотилось, не можна молотити. НВолын. у.
*Засма́глий, а, е. Запекшийся. Засмаглі губи. Сл. Яворн.
Засма́гнути, ну, неш, гл. 1) Загореть. Засмаг так. Г. Барв. 209. *2) Запечься. Уста засмагли. Кон.
За́смажка, ки, ж. Жир, пережаренный с мукой для заправки кушанья. *Желех.
Засма́жувати, жую, єш, сов. в. засма́жити, жу, жиш, гл. Поджаривать, поджарить в масле. Засмаж грибків на снідання.
Засмакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Найти по вкусу, распробовать. *2) — в житті́. Зажить счастливо. Підносив добробут, творив культуру, беріг мир, хотів, щоб люди засмакували в людському життю. Лепкий.
Засмальцьо́вувати, вую, єш, сов. в. засмальцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Засаливать, засалить, запачкать жиром.
Засма́лювати, люю, єш, сов. в. засмали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обжигать,
