Заси́лка, ки, ж. Ушко, отверстие для вдевания нитки, снурка и пр. (в игле и пр.). Желех. Вх. Зн. 20.
Заси́лок, лку, м. Помощь, подкрепление, поддержка. Желех.
Заси́лювати, люю, єш, сов. в. заси́лити, лю, лиш, гл. 1) Усиливать, усилить, подкреплять, подкрепить. Вона тебе ні в чому за руку не веде, вона тільки твій розум засилює, щоб сама ти свій шлях пізнала. К. Д. Серце. 29. 2) Вдевать, вдеть; всовывать, всунуть. Засилити нитку в голку. Желех. Вх. Зн. 39. Дірка була викопана в стіні невелика: так тілько можно було руку туди засилити і витягти що-небудь поблизу. Новомоск. у. 3) Прикреплять, прикрепить, привязать (веревку, цепь и пр.). Желех.
Засина́ти, на́ю, єш и засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. засну́ти, сну́, неш, гл. 1) Засыпать, заснуть. Серед миру я лягаю, тихо засинаю. К. Псал. 7. Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, — я й не чула. Лавр. 55. Заснули думи, серце спить. Шевч. 224.
Засини́ти, ню́, ни́ш, гл. Засинить.
Засини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Сделаться синим. Засинилось полотно. НВолынск. у.
Засині́ти, ні́ю, єш, гл. Засинеть. Засиніли понад Дніпром високі могили. Шевч. 30.
Засині́тися, ні́юся, єшся, гл. = Засині́ти. Синє море засинілося. Чуб. V. 985.
За́сип, пу, м., и заси́па, пи, ж. = При́спа. Вх. Уг. 359.
*Засипа́ння, ня, с. Засыпка. Сл. Дубр.
I. Засипа́ти, па́ю, єш 1) = Засина́ти. 2) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Засыпать, заспать, подолгу спать. Щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала. Ном. № 254. 3) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Забывать, забыть что-либо за сном, после сна. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.
II. Засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. заси́пати, плю, плеш, гл. 1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Гринч. II. 337. Його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. Поховали. Засипали домовину. Г. Барв. 208. 2) Всыпа́ть, всыпать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Рудч. Ск. II. 166. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. Мнж. 120. 3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку. Ном. № 12894.
I. Засипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. заспа́тися, сплю́ся, спи́шся, гл. Засыпаться, заспаться, спать слишком долго. Нема в мене свята, — каже чорт: — я не загуляюсь, не запіячу, не засплюсь і на Великдень. Г. Барв. 193.
II. Засипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. заси́патися, плюся, лешся, гл. Засыпа́ться, засыпаться. Нехай мені гарячим піском очі засиплються. МВ. II. 63. Засипалась криниченька золотим піском. Чуб. V. 204.
*За́сипка, ки, ж. Крупы, что-либо всыпаемое в кушанье (в суп). Желех.
Засипля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Просыпать какое-либо событие, явление. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє? Чуб. V. 486. *2) Засыпа́ть. А з'ївши й випивши за трьох, засыпляв сном дитини. Лепкий. *3) Убаюкать кого-либо (ребенка). Дитину засипляла, а не счулась, як сама заснула. Пир. у., Конон.
*Засипну́ти, пну́, не́ш, гл. Убаюкать, укачать, усыпить. Зараз туди побіжу, дайте тільки дитину засипнути. Крим.
Заси́рнювати, нюю, єш, сов. в. заси́рнити, ню, ниш, гл. Запачкивать, запачкать сыром.
Засироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить.
Засироті́ти, ті́ю, єш, гл. Осиротеть. Дитя ж моє коханеє, чого рано засиротіло? а я молода завдовіла. Чуб. V. 807.
Засиса́ти, са́ю, єш, гл. 1) Засасывать. 2) Жалить, кусать (о змеях). Хто буде цю молитву знати… Не буде звір його поїдати, не буде гад його засисати. Гринч. III. 151.
Засита́рити, рю, риш, гл. = Засата́рити. Де ти заситарив коня? Мнж. Засита́рити си́то. Забить отсыревшей мукой сито. — ціди́лко. Не вымыв ситце, дать молоку заклеить сетку. Ти ж до вечора отак решетуватимеш,
