Зари́чити, чу, чиш, гл. ? Встречено в загадке: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб учинить і замісить, і в піч посадить). Гринч. II. 312. О тяжести: затащить, занести. Сл. Нік.
За́ріб, робу, м. См. Зарі́бок.
Зарібкува́ти, кую, єш, гл. Зарабатывать, иметь заработки, ходить на заработки. Він зарібкує. Вх. Лем. 416.
Зарі́бний, а, е. Живущий заработками; нанимающийся. Я чоловік зарібний. НВол. у.
Зарі́бник, ка, м. Человек, живущий заработками, рабочий, работник. Желех.
Зарі́бниця, ці, ж. Женщина, живущая заработками, работница. Желех.
Зарі́бок, бку и за́ріб, робу, м. Заработок. Більше зарібку матимеш. Ном. № 10660. Чи не однаковий хліб, де його заробити, — аби зарібок був чесний. Г. Барв. 142. Як отак він правуватиме та хазяйнуватиме, то ніякого заробу не буде ні йому, ні людям. Лубен. у.
Зарі́вна и зарі́вно, нар. Поровну, ровно, наравне; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Мнж. 70. Кождого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Чуб. V. 519. Йому зарівно, чи дома, чи ні. Каменец. у. Коли не Галя, то хай і… Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити. Св. Л. 319.
*Зарівнува́ти, ну́ю, єш, гл. Почувствовать ревность, приревновать. Пан узяв її за наймичку, але пані зарівнувала, і вона одійшла. Крим.
Зарі́внювати, нюю, єш, сов. в. зарівня́ти, ня́ю, єш, гл. Равнять, сравнять. Благородним нашим трупом рови зарівняєм. К. Досв. 179.
*Зарі́г, ро́гу, м. Место за мысом. Полт.
За́рід, роду, м. Зародыш. Желех.
Зарі́дливий, а, е. Урожайный. Сей рік зарідливий буде. МВ. О. 1862. I. 74.
Зарі́док, дку, м. = За́рід. К. ЦН. 316.
Зарі́жок, жку, м. У кожевников: при разрезывании кожи поперечными кусками на семь кусков (начиная от хвоста) зарі́жок — последний кусок, находящийся перед рогами. Сумск. у. (Ефименко).
Зарі́з, зу, м. Убой. На зарі́з. На убой, чтобы зарезать. Півня на заріз несуть, а він каже: кукуріку! Ном. № 6187. Як овечок ти нас, боже, на заріз роздав неситим. К. Псал. 106. *Це мені просто заріз — отакі діти. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Зарі́за, зи и заріза́ка, ки, м. Убийца, людорез, резник. Піймали одного зарізу. Котл. Ен. V. 54. Заюшився мазкою, мов лютий зарізака.
Заріза́ти, жу, жеш, гл. 1) Зарезать. Хоч заріж, то не хоче. Ном. № 2636. *2) Нарезать, сделать нарез. Зміряв купу бураків, тай зарізав на палиці маленького карбика. Крим.
Зарі́затися, жуся, жешся, гл. Зарезаться. Вийшов я з ножем в халяві з броварського лісу, щоб зарізаться. Шевч. 420.
Зарізя́ка, ки, м. = Заріза́ка. Як несли покійника біля тюрми, то виводили і зарізяку черкеса. О. 1861. VII. 5.
Зарі́к, ро́ку, м. Зарок, обет. Зарік положив не женитись. Г. Барв. 14.
Зарі́каний, а, е. Давший зарок, обет. Ті, що постять в понеділок, зовуться «зарікані». МУЕ. III. 33.
Заріка́ння, ня, с. Зарок. Не вважаючи на своє зарікання, він мусив після вечері знов танцювати. Левиц. Пов. 56.
Заріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. заректи́, речу́, че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сину не піддаваться католицтву. Стор. МПр. 63.
Заріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. заректи́ся, чу́ся, че́шся, гл. Давать, дать зарок, обет. Я не зарікаюсь з бусурманами ще лучче побиться. Макс. (1849). 85. Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити. Ном. № 2620. Зарічуся та й не піду до чужої жінки. Чуб. V. 673.
Зарі́ння, ня, с. = Зарі́нок. Желех.
Зарі́нок, нку, м. Берег, покрытый мелкими камешками, *прибрежная полоса, пляж. *А потому з берега крутого на зарінок — тут уже і купіль. Франко. «Терен у нозі».
Зарі́нче, ча, с. = Зарі́нок. Желех.
