Замусува́ти, су́ю, єш, гл. Запениться.
*За́мут, ту, м. Хаос, беспорядок. Сл. Нік.
Замути́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить. 2) — ти́шу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті. Мир. Пов. I. 121.
Замути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. 1) Найти предлог. Заходе дяк, — нічим замутиться, — так: розміняйте, куме, п'ятака! Лебед. у. Замутився шмаровіз, либонь то до коней, як уносить на дяченька товстенький грабовий. Чуб. V. 674. 2) Развлечься. Инші вишукують того кохання так, аби замутиться. МВ. II. 131.
*Замутні́ти, ні́ю, єш, гл. Помутнеть. Сл. Дубр.
Заму́цкуватий, а, е. Затверделый. Де сичавиця була, то замуцкувате поле. Черк. у.
Заму́чити, чу, чиш, гл. Замучить. Ви, жидове, Христа замучили. Чуб. III. 353.
Заму́читися, чуся, чишся, гл. Измучиться.
Замучи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Покрыться мукою, также: забиться мукою (об отверстиях сита). Як сито замучиться, то не треба його оббивати. Мнж. 154.
Замча́ти, чу́, чи́ш, гл. Замчать, занести. Мир. ХРВ. 24. Козацькі суда на три части розбивало! Першу часть одбивало, в тихий Дунай замчало. Лукаш. 61. О, нещаслива доле, ти звеліла орді в турещину мене замчати. К. ЦН. 214. Вхоплено й замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. ХП. 130.
*Замча́тися, чуся, чи́шся, гл. Умчаться, унестись. Його кінь вороний бистро замчався, бо вже той козак назад не вертався. Нп. Германівка, Київськ.
*Замчи́стий, а, е. Со многими и крепкими замками. Желех.
Замчи́сько, ка, с. = За́мчище. Драг. 85.
За́мчище, ща, с. Место, где стоял замок, также и развалины замка. Про це замчище… у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Драг. 224. Як би то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь. Шевч. 636.
*Замші́лий, а, е. Покрывшийся мхом. Передо мною стежка, зелений оксамит замшілих мурів. Коцюб.
Зам'я́тися и замня́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Замяться. Як не той став хлопець, оставшись з панянками: зам'явся зараз, закахикав. Св. Л. 121. 2) Начать чувствовать себя больным. Чогось мале наше зам'ялось, головка гаряча і невеселе таке. Коли б ще не занедужало. Черниг. у.
Зам'ятня́, ні́, ж. Замешательство, суматоха, суета. Така була зам'ятня тоді! Екатериносл. у.
Зам'яття́, тя́, с. = Зам'ятня́. Здається, велике зам'яття затлумило їм голови, бо мов наввипередки, один одного збиваючи з ніг, ганяють по ярмарку. О. 1862. IX. 65.
Зана́, ни́, ж. Раст. Головня зерновая, Uredo segetum. Дивись лишень… скільки бог дав сьому чоловікові пшениці, та яка ж гарна, та чиста, нема в неї ні зани ¹), ні кукілю. — ¹) Зана — таке зілля, що як доспіє, то неначе сажа з квітки сиплеться і темнить пшеницю. Стор. I. 23.
*За́навіс, су, м. Занавес. Желех.
*Зана́да, ди, ж. Приманка. Кинула вовкам занаду. Сл. Яворн.
Зана́джувати, жую, єш, сов. в. зана́дити, джу, диш, гл. Завлекать, завлечь, заманить. Вх. Зн. 19.
Зана́дитися, джуся, дишся, гл. Повадиться. Занадились кури та й позгризали пуп'яночки. Каменец. у. В той садок до яблук занадився сокіл і каждої ночі об'їда яблука. Рудч. Ск. I. 153. Занадився мелник та до мелнички. Гринч. III. 654.
Зана́дто, нар. Слишком, черезчур. Глядіть, щоб часом уже занадто великою не була. Рудч. Ск. II. 96. Не вже занадто солодкий буде. НВолын. у.
Занапаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. занапасти́ти, щу́, сти́ш, гл. Погублять,
