захрестились, замолились. Мир. Пов. II. 121.
Замолодикува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать жизнь парня, холостого человека.
*Замолоді́ти, дію, єш, гл. Помолодеть, отмолодиться. Задумала стара баба та й замолодіти. Нп. Е, що вже — не замолодієш! Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
За́молоду, нар. В молодости. Вони замолоду услужали людім, а тепер, звісно, постаріли, немочні тепер стали. Екатериносл. у. Чи ти хочеш замолоду м'ясо їсти, чи на старість кістки гризти? Рудч. Ск. I. 162. Не дав їм бог замолоду діток. Г. Барв. 188.
Замоло́т, ту, м. Плата за молотьбу. Черк. у. По замоло́тах ходи́в. Ходил зарабатывать молотьбой.
Замоло́ти, мелю́, леш, гл. 1) Замолоть. Млин замолов. 2) Заработать молоньем. 3) Обмолоть. Замолов каменя. 4) Заболтать, замахать. Ліг на землю та й замолов руками й ногами. 5) Замолоть, понести вздор.
Замоло́чувати, чую, єш, сов. в. замолоти́ти, чу́, тиш, гл. Зарабатывать, заработать молотьбой. Піде замолотить коробку, а ще й зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. Чи зажала, чи замолотила? Мкр. Н. 21.
Замо́лювати, люю, єш, сов. в. замоли́ти, лю́, лиш, гл. Замаливать, замолить.
Замо́мсати, саю, єш, гл. С трудом кое-как завязать. Хомут був порвався. Уже замомсав. Новомоск. у.
*Замо́ра, ри, общ. Заморыш. Желех.
Заморга́ти, га́ю, єш, гл. Заморгать, зашевелить бровями. Оддай мене за такого, що чорнії уси: він до мене заморгає, а я засміюся. Чуб. V. 561.
*Замордо́ваний, а, е. Замученный, измученный (?). Кінь замордований стоїть. Шевч.
*Замордо́вувати, вую, єш, сов. в. замордува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Замучить на смерть. А титара того… усяк мордували. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть та й запалють. А потім, замордувавши, голову йому одрубали. ЗОЮР. I. 265. Тисячі ще других замордували лютими муками. Стор. МПр. 49. 2) Измучить.
Замордува́ння, ня, с. Убийство, смертоубийство.
*Замо́рдувати, дую, єш, сов. в. заморда́ти, даю, єш, гл. Особым образом пропускать, пропустить повод сквозь оба кольца уздечки, дабы она, натягиваясь, зажимала ноздри лошади, смиряя ее этим. Замордай кобилу, бо вирветься. Пир. у., Конон.
Замори́ти, ся. См. Заморя́ти, ся.
*Замо́рка, ки, ж. Наркоз. Сильна заморка. Пр. Пр.
Заморо́жувати, жую, єш, сов. в. заморо́зити, жу, зиш, гл. Замораживать, заморозить.
За́морозень, зня, м. Лед под грязью (во время весенней распутицы). От і болото, а сани як гурчять: то певно є ще й досі заморозень. Як би не було заморозня, то вода б у землю увійшла, а то як море. Каменец. у.
За́морозок, зку, м. Первый осенний мороз.
За́морозь, зі, ж. Снег, намерзший на оконном стекле, *изморозь. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Г. Барв. 167.
Заморо́ка, ки, ж. 1) Помрачение. Ну, це діти! заморока світа. Подольск. г. 2) Переносно: одурение, ошеломление, приведение в безпамятство. 3) Мучение. Оце мені чиста заморока з тими дітьми. Подол. г. Заморо́ки на не́го упа́ли. Он лишился сознания. Вх. Зн. 19. Употребляется в приложении к человеку, способному заморо́чити — сбить с толку, одурить, вскружить голову. Котрий хлопець заволока, то то моя заморока. Гринч. III. 649. Ой дівчино-замороко, не йди замуж сього року. Грин. III. 653.
Заморо́чити, чу, чиш, гл. Помрачить, омрачить, а переносно: заморочить, ослепить, одурить, ошеломить. Дівчинонька козаченька та й заморочила. Чуб. V. 1207. Заморо́чило го́лову. Закружилась голова.
Заморо́читися, чуся, чишся, гл. 1) Потерять голову, сбиться с толку. 2) О голове: закружиться. Житом. у. Глянула я вниз, голова моя заморочилась і я прокинулась. Левиц. I. 397.
Замо́рський, а, е. Заморский. Заморського зілля забажала. Мет. 104.
