Зами́сник, ка, м. = Ми́сник. Kolb. 58.
Зами́ти, ся. См. Замива́ти, ся.
Замишлі́вка, замишля́нка, ки, замишляни́ця, ці, ж. 1) Прихотливая женщина. Як був собі Сава, та не їв сала, та все паляниці, не любив дівок-замишлівок, та все молодиці-замишляниці. Ном. № 12509. Комарь… оженився та взяв собі замишлянку. Чуб. V. 1169. *2) Затейница, проказница, шалунья. Там така тобі замишлянка, що куди! Тільки й знає квітки хлопцям пришивати. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. *3) Зачинщица, заправило. Вона в тому ділі замишлянка була. Лип. у., с. Ситківці. Ефр. *4) Умница. Вона, кажуть, замишлянка і голова у неї не з моркви. Кон. Я знаю, що ти замишлянка, та й у мене голова не гвіздком в тім'я бита. Кон.
Замишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зами́слити, лю, лиш, гл. 1) Замышлять, замыслить, задумывать, задумать. Тільки бог святий знав, що він думав, гадав, замишляв. Макс. (1849), 53. 2) Только несов. в. Командовать, распоряжаться, *помыкать. Гринч. III. 84. Мил. 223. Ким же я буду, мій синочку, тепер замишляти? Мил. 213. Годувала дітки да й ким замишляти? Чуб. III. 157. Узяли собі гарну невістку, — тепер буде ким замишляти.
За́між, нар. Замуж. Хапається, як попівна заміж. Ном. № 3159. Мене заміж дайте. Чуб. III. 37. Візьму заміж (тебе) за себе. Чуб. V. 87.
За́міжжю, нар. Замужем. Мати вже тоді були, кажуть, заміжжю. Пирят. у. Вона в чужому селі заміжжю. Пирят. у.
Замі́жжя, жя, с. Замужество. Та шо з того заміжжя? Як була дівкою, то було гуляєш, кілько хочеш, а тепер нема вже того. Лебед. у.
Замі́жний, а, е = Замо́жний.
Замі́жній, я, є. Во время замужества происходивший, замужний, который бывает замужем. Вона тепер більше раділа і кохалась у всьому, що вбачали очі, ніж із початку життя свого заміжнього. Г. Барв. 144. Заміжня́. Замужняя. Збунтувала проти мене… мою заміжню дочку. Левиц. ПЙО. I. 378.
Замізкува́ти, ку́ю, єш, гл. Задумать.
*Замілі́лий, а, е. Обмелевший. Сл. Дубр.
За́міль, лі, ж. Отмель.
Замі́на, ни, ж. 1) Замена, обмен. Даси на заміну. Черк. у. 2) Подмен.
*Замі́нення, ня = Замі́на. Сл. Желех.
Замі́нка, ки, ж. = Замі́на 1. Дам в замінку. Гринч. III. 610.
Замі́нний, а, е. 1) Заменительный. 2) — лист. Меновая запись. Борз. у.
*I. Заміня́ти, няю, єш, сов. в. заміни́ти, ню́, ни́ш, гл. Заменять, заменить. Сл. Правн. М.
II. Заміня́ти, ня́ю, єш, гл. Променять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. I. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. II. 175.
Заміня́тися, ня́юся, єшся, гл. Обменяться. МВ. I. 84.
Замі́р, ру, м. 1) Намерение, умысел; цель; план. Тільки матері призналась про свої заміри. Г. Барв. 528. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. Стор. II. 132. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. Стор. МПр. 59. 2) Отделенное, отмеренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо. Радом. у.
*Заміра́йло, ла, м. Впадающий в летаргию, болезненный человек. Сл. Яворн.
Заміра́ння, ня, с. Обмирание, летаргия. Левиц. (Правда, 1868, 460).
Заміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. заме́рти, мру́, мре́ш, гл. Замирать, замереть, обмирать, обмереть. Серце б'ється, замірає. Чуб. V. 25. Не дай спати ходячому, серцем замірати. Шевч. 224. В мене серце наче замерло. МВ. II. 12. 2) Впадать, впасть в летаргию. Як їй не вірити, коли вона, заміравши, бачила, яке на тому світі є мучення і злодіям, і табашникам. Кв. II. 87.
Замі́ристий, а, е. *1) Обдуманный, осмысленный. Желех. *2) Смелый, удалой. Желех. *3) Хитроумный, предприимчивый, себе на уме. Сл. Нік. Звичаї,
