неможливо. Треба було йти під удар порівнання, а цього не міг стерпіти лагідний, але все ж амбітний і зучений до пошани В. П. Науменко. Роботи над своєю частиною він ще не починав і треба було або розпочати її, або зректися. Він волів останнє…
Так чи не так, а незабаром по наведеному останнім документі з'являється «Второе дополнение» до умови між редакцією «Кіевской Старины» (себ-то Старою Громадою) та Грінченком, що юридично оформлює цей новий стан.
- 1) Редактор словаря Б. Д. Гринченко принимает на себя обработку (редакцию и дополнения) первых четырех букв алфавита (А, Б, В, Г), которые в первом условии были исключены из его работы, как подлежащие редакции В. П. Науменка.
- 2) Означенная работа должна быть окончена к 1-му ноября 1904 г., т. е. к указанному в предыдущем дополнении к условию сроку и за указанный там гонорар.
- 3) При представлении словаря в Академию Наук и при печатном издании его редактором словаря должен быть обозначен на заголовном листке один Б. Д. Гринченко. Киев, 23-го ноября 1902-го года.
За редактора В. Беренштам[1].
На цьому власне кінчається зовнішня історія словника: «конституція» була цілком вироблена, більш не мінялася і два роки по тому пішло на тяжку працю, результатом якої було по-над два десятка великих томів рукописного словника. Але зшиток, що містить передмову, показує, що не легко було сформулувати заголовок словника, власне ту частину, яка стосувалась до Старої Громади, бо редактуру Грінченка визначала сама вже конституція. Маємо кілька проектів заголовку, писаних рукою Є. Чикаленка, Б. Грінченка і нарешті той, що й був ухвалений, записано рукою Є. Трегубова. Скільки можу пригадати, хоч запевняти не буду, до цього саме моменту й належать ті змагання словарної комісії з редактором, що їх Є. Чикаленко в своїх згадках ставить на самий початок словарної роботи. Передмову й заголовок апробували експерти й комісія. «З наукового погляду, — писав Житецький, — я не нахожу ніяких помилок в сій передмові і нічого не маю против того, щоб була вона поміщена при словарі». «Поділяю погляди автора в передмові до словаря, уважаю підстави його науковими й критичними і бажаю й зичу довести діло до кінця. К. Михальчук». «На передмову, на заголовок згода. Є. Трегубов. Є. Чикаленко». В матеріялах наших маємо ще розписку (на останньому додаткові до умови): «Двадцать три (23) тома чистового Словаря 30 ноября 1904 г. принял Е. Трегубов. Черновые тетради по всем буквам приняты». Проти умови спізнився Грінченко на 1 місяць.
Так за півтретя року закінчена була, нарешті, величезна робота, що провадилась десятиліттями, забрала силу людської енергії, викликала багато
- ↑ І цей документ, як і два попередні, писаний увесь рукою В. Беренштама. Брульону серед нашого матеріялу нема. Можна думати, — і це стверджує в своїх спогадах Є. Чикаленко, — що текст вийшов од самого Науменка.
