Ґо́тур, ра, м. = Го́тур, Tetrao urogallus. Вх. Пч. II. 15.
Ґо́хнути, ну, неш, гл. = Га́вкнути. Звісно, краще, як собака є: ґохне, то й почуєш. (Залюбовск.).
Ґра́батися, баюся, єшся. Взбираться с трудом, лезть. Насилу виґрабавсь на горище. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Ґра́йцарь, ря, м. = Ґре́йцар. Гн. II. 43. Виняв та й дав ґрайцарь. Гн. II. 42.
*Ґра́лі, лів, м. Железные вилы. Хот. Нік.
Ґрамузля́ти, ля́ю, єш, гл. Писать каракулями. *Наґрамузляв такого, що й очі вилізуть, поки вчитаєш. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Ґрана́т, ту, м. = Грана́та. Желех.
Ґрана́товий, а, е = Грана́товий. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золотій оправі. Рудч. Ск. II. 113.
*Ґранзолє́т, та, м. Браслет. Або мої ґранзолєти мають у місті собі пару? Черемш. «Верх.».
*Ґранча́тник, ка, м. Многогранник. Сл. Дубр.
Ґра́са, си, ж. = Сапа́. Острожск. у.
Ґрасува́ти, су́ю, єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували. АД. I. 77.
Ґра́та, ти, ж. 1) Прут железной решетки, а во мн. ч.: ґра́ти — железная решетка. 2) Клетка (на ткани). Ум. Ґра́тка, ґра́тки.
*Ґраття́, тя, соб. Железные прутья, железо лом. Херс., Анан. у.
Ґратча́стий, а, е. 1) Решетчастый. 2) Клетчатый.
Ґра́тя, тя, с. соб. Старые вещи, старый хлам. Вх. Лем. 408.
Ґрацюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Ґрасува́ти 1.
Ґреґо́рний, а, е = Мото́рний. Вх. Зн. 13.
Ґре́йцар, ра, м. Крейцер (монета). Старче божий, чим я тебе обдарю, коли я не маю, хиба два ґрейцари простих. Драг. 267.
*Ґрен, на, м. Долото (острокосое). Сл. Дубр.
Ґре́ци, нар. = Ґре́че. Так собі ґреци розмовляли. Гн. I. 181.
Ґре́че(и), нар. Хорошо, как следует. Він став біля печі та й почав підпивати пивце ґрече. ЗОЮР. I. 204.
Ґре́чний, а, е. Учтивый, любезный, милый. Бувай же здоров, ґречний молодче, ґречний молодче, Іване-хлопче! Чуб. III. 283. *Чи ти був гре́чний? Был ти паинькой? Сл. Нік.
Ґре́чність, ности, ж. Учтивость, любезность.
Ґре́чно, нар. Учтиво, любезно; мило.
*Ґрешний = Ґречний. Грешна розмова. Черемш. «Верх.» Грешная панна. Колядка.
Ґринджо́ли, джо́л, ж. мн. 1) Маленькие сани. Пот. III. 99. Желех. 2) Простые сани, дровни. Чуб. V. 1138.
Ґринджо́лята, лят, мн. Маленькие санки-дровни. Ном. № 10001. Впрягла в ґринджолята павичку. Котл. Ен. I. 7.
Ґрис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Ви́сівки. 2) Молотый крупно овес с ячменем, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.
Ґрівджа́ти, джа́ю, єш, гл. Шипеть (о гусях). Гуски ґрівджат, як хочут вкусити. Вх. Лем. 408.
Ґро́на, ни, ж. и ґро́но, на, с. = Гро́но. Херс.
Ґрос, су, м. Стадо беременных овец. О. 1862. V. Кух. 32, 37. У Манжуры: ґро́си — беременные овцы. Мнж. 182.
Ґру́зло, ла, с. Ком, куча. Ґрузли снігу. Вх. Уг. 235.
Ґрули́на, ни, ж. = Ґруля́нка. Вх. Уг. 235.
Ґрули́сько, ка, с. Место, где растет или рос картофель. Вх. Лем. 408.
Ґрульо́вина, ни, ж. = Ґруля́нка. Вх. Уг. 235.
Ґру́ля, лі, ж. Картофель. Вх. Лем. 408.
Ґруля́ник, ка, м. = Бандурча́ник. Вх. Лем. 408.
Ґруля́нка, ки, ж. Стебли и листья картофеля. Вх. Лем. 408.
