Гуча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Звучать, шуметь, гудеть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. III. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Свари́ти. Вх. Зн. 39.
Гучжа́! меж. = Гуджа́. Ном. № 4358.
Гучли́вий, а, е. Гудящий, жужжащий. Хрущі літають гучливі. МВ. II. 78.
Гучни́й, а́, е́. 1) Звонкий, громкий, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. II. 31. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Левиц. I. 339. Гучне весілля справили.
Гу́чність, ности, ж. Звучность, звонкость. Желех.
Гучні́ти, ні́ю, єш, гл. Становиться более шумным, звучным.
Гу́чно, нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. II. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. III. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.
*Гучноголо́сий, а, е. Громогласный. Сл. Нік.
*Гучномо́вець, вця, м. Громкоговоритель; говорная труба. Сл. Дубр.
Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщик при облаве. Левч. 135. 2) Игрушка: волчок. 3) Особого рода игрушка из кости. 4) = Гу́пало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насек. = Бу́рчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук 3 знач. и след.
Гу́шматок, тка, м. Освобожденные от кострики волокна конопли. Шух. I. 147.
Гущ, щі, ж. = Гу́ща 2. Вх. Лем. 406.
Гу́ща, щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадок. Там тільки на денці… гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое место. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) І він у ту гу́щу. И он туда вмешался. Г. Барв. 336.
Гуща́вина, ни, ж. Чаща, густо заросшее место. Левиц. I. 374.
Гуща́вник, ка, м. = Гуща́к. Вх. Зн. 13.
Гуща́к, ка́, м. Кусты, густой кустарник. НВолын. у.
Гущики́, ків, м. мн. Чаща лесная. Несе у ліс, у гущики. Гн. II. 111.
Гущиня́, ні́, ж. = Гуща́вина. Рудч. Ск. I. 133.
Гущо́вина, ни, ж. = Гуща́вина. Драг. 184. МВ. I. 157. У гущовині зеленій зникне. МВ. I. 18.
