Городи́на, ни, ж. Плетень, забор, огорожа. Угор.
Городи́сько, ка, с. = Городи́ще. Волынск. г.
Городи́ти, джу́, диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. I. 166. 2) Говорить вздор, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говорит чепуху. Ком. Пр. № 780.
Городи́тися, джу́ся, дишся, гл. Огораживаться.
Городи́ще, ща, с. Древнее земляное укрепление, городище. Бур'януваті городища. К. ХП. 130.
Городі́льник, ка, м. Делающий плетни. Левч. 135.
Горо́дний, а, е и горо́дній, я, є. 1) Огородный. Благородний, як кабан городний. Ном. № 953. Польова картопля краща, ніж городня. НВолын. у. Гарне, як мак городній. Ном. № 8446. 2) Горо́дня річ. Домашнее дело; весьма близко. Двадцять верстов — це городня річ! НВолын. у.
Горо́дник, ка, м. Огородник.
Горо́дни́́к, ка́, м. Лопата для вскапывания огорода — деревянная и железная. Гн. I. 21, 22. Шух. I. 111. Части ее: деревянный фіст, иначе держівно́ (рукоять) и железная лопа́тка с лі́йкою, в которую вставлено держівно́; а если лопата деревянная, то ее оковывают железным постоло́м. Шух. I. 164.
*Горо́дництво, ва, с. Огородничество. Сл. Дубр.
*Горо́дня, ні, ж. 1) Огражденный для судилища круг. 2) Дом, группа домов у городских стен. Sl. jez. polsk.
Городови́й, а́, е́. Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413.
Городови́к, ка́, м. 1) Горожанин, мещанин. Драг. 68. 2) Так называют в Херсонской и Екатеринославской губерниях полтавцев и черниговцев. Черноморцы так называют жителей Украины. Поп. 110. *3) Городовой, полицейский. Прийшли два городовики, хотять його заарештувати. Крим.
Горо́довина́, ни́, ж. 1) = Горо́дина. Шух. I. 164. Чи у вас там городи ростуть? — Поливо росте, а городовини нема. Черниг. у. 2) Раст.: Malva crispa L. ЗЮЗО. I. 128.
Городо́к, дка́, м. 1) Ум. от го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. МВ. I. 115. 2) Ум. от горо́д. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. Чуб. V. 180. 3) Род игры. Ив. 30, 44. Обозначенное место для хороводной игры «криви́й тане́ць». О. 1861. XI. Св. 40. 4) Древнее земляное укрепление. 5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага к рукавам, воротник к рубахе). Чуб. VII. 575.
Горо́донько, ка, м. Ум. от горо́д.
Городо́чок, чка, м. 1) Ум. от го́род. *2) Местечко, населенный пункт с городским статутом. Поїдем в городочок мед-горілочку пити. Херс. Нік. *А вже тая слава на всім городочку. Герм. Київщ.
Городськи́й, а́, е́. Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. Ном. № 10491.
Горо́дчик, ка, м. 1) Ум. от горо́д. *2) Садик у окон, палисадник. Ви не йдіть на подвір'я, бо там собака, а постукайте з городчика в віконицю. — Нова хата, перед нею городчик. Крим.
Городя́нин, на, м. Горожанин. Вийшли к йому всі городяне. Чуб. III. 296. Не йди за крамаря, не йди за городянина. Мир. Пов. II. 75.
Городя́нка, ки, ж. Горожанка. Котл. НП. 369. Вона собі городянка, міщанка. Лв. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Городя́нський, а, е. Принадлежащий или свойственный горожанам. Городянські діти. К. Оп. 98. Од ледачого товариства городянського не псувалась. К. Оп. 98. Городянські звичаї. Мир. Пов. II. 89.
Горо́жа, жі, ж. Ограда, огорожа. Грин. III. 131. *Скрізь добра горожа. Кон.
*Горожа́нський, а, е. 1) Гражданский. 2) Городской. Сл. Нік.
Гороїжитися, жуся, жишся, гл. Щетиниться, ершиться. Желех.
