Крим. 9) У горі́, у го́ру. См. Угорі́, уго́ру. *10) Під го́ру. Вверх, на гору. Коняці під гору важко їхати, це не те, що з гори. Крим. *11) З гори́. Вниз. Сапати й косити краще під гору, ніж з гори. Крим. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. III. 44. Го́ронька.
Гора́зд, ду, м. = Гара́зд, ду.
Гораздува́ти, ду́ю, єш, гл. Жить в довольстве, в богатстве. Від того часу зачали гораздувати і до днесь гораздуют. Гн. II. 187.
Гора́льня, ні, ж. = Горі́льня. Рудч. Чп. 29.
Гора́р(ь), ря, м. Лесник в горах. Вх. Уг. 233.
Гора́ння, гора́ти и пр. См. Ора́ння, ора́ти и пр. Грин. III. 409, 410.
Горб, ба́, м. 1) Бугор, пригорок, курган. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17. 2) Горб. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. I. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. III. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.
Горба́ка, ки, ж. Холм, возвышенность. Сюдою їхати — горбака, а тудою — рівно. НВолын. у.
Горба́нь, ня́, м. Горбун.
Горба́стий, а, е. Холмистый. Горбастий цвинтарь у молодого лікаря, т.-е. многие умирают. Ном. № 13933.
Горба́тий, а, е. 1) Горбатый. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. Притули́в горба́того до стіни́. Сказал что-либо несообразное, сделал неудачное сравнение. Ном. № 13079. 2) —та труна́. Гроб с выпуклой крышкой. Мил. 168. Ум. Горбате́нький.
Горба́тіти, тію, єш, гл. Делаться горбатым. Употребляется в значении: беременеть (в пословицах). Дай, боже, багатіти та спереду горбатіти (пожелание новобрачной).
Го́рбик, ка, м. Ум. от горб.
Го́рбитися, блюся, бишся, гл. Сгибаться, горбиться.
*Горбко́вий, а, е. Бугорчатый, Сл. Нік.
*Горбкови́ця, ці, ж. Бугорчатка (медиц.). Сл. Нік.
*Горбкува́тий, а, е. Бугристый. Сл. Дубр.
Горбоватий, а, е. Выпуклый. Мнж. 178.
Горбо́вина, ни, ж. 1) Возвышенность, выпуклость на поверхности земли. Г. Барв. 136. 2) Выпуклость на какой-либо вещи; напр., на древесном стволе. Волч. у.
Горбо́к, бка́, м. Ум. от горб.
*Горбоко́ник, ка, м. Конек-горбунок. Ол. Ковал.
Горбо́чок, чка, м. Ум. от горб.
Горга́ч, ча́, м. Род с'едобного гриба. Вх. Зн. 11.
Горго́нія, нії, ж. Георгина. Правобер.
*Горго́ші, го́ш, ж. мн. Плечи (детское). А клунка свого не дам, бо я ще й вас могла б узяти на горгоші. Коцюб. «Дор. цін.».
Горда́, ди́, ж. 1) = Орда́. АД. I. 117. Наступає горда. Лукаш. 123. *2) Сбоины. Зварила їм куліш із гордою. Крим.
Гордели́вий, а, е. Гордый. Такі се в нас панотчик не горделиві були, не так, як тоті нові панотці. Федьк.
Го́рдий, а, е. 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193. *3) — на ко́го, що. Гордый кем, чем. «Як наш Зосим вам не поможуть, то вже ніхто у світі не поможе», — казали горді на свого знахаря. Лепкий. *4) — з чо́го. Гордый, гордящийся чем. Ми були якось горді в наших хлоп'ячих серцях з тієї дядькової ласкавости. Борд. 68.
Горди́на, ни, ж. Раст. Viburnum Lantana, гордовина. Вх. Пч. II. 37.
Горди́нець, нця, м. Татарин из орды. К. Дз. 9. К. ЦН. 226.
Горди́нський, а, е = Орди́нський. Трупом полягла гординська сила. К. ЦН. 173.
Горди́ня, ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. Ном. № 1267. 2) Гордость, то, чем можно гордиться. Волики мої круторо-
