возлобку поганий город буде і вода не держатиметься. Волч. у.
Возло́б'я, б'я, с. Волосы над лбом. Так скубонув за возлоб'я, аж волосся затріщало.
*Вознести́, су, се́ш, гл. Вознесть. Бог возніс Іллю по воздусі на небо в вогненій колісниці. Крим.
Во́зний, ного, м. Род судебного пристава при старых судах. Пан возний позов дасть. Котл. Ен. IV. 48.
Возни́ця, ці, м. = Візни́ця. Ум. Возниче́нько. Мет. 225.
Возове́, во́го, с. Натуральная повинность в виде перевозки чего-либо. Возове одбудеш, шість віз привезеш колод. ЗОЮР. I. 143.
Возови́й, а́, е́. 1) Тележный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проезжий, едущий возом. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21. 4) Шлях возови́й. Проезжая дорога. Канев. у.
Возови́к, ка́, м. Ломовая лошадь.
Возови́ця, ці, ж. Свозка хлеба с поля и время этой свозки. Після жнив Іванові — возовиця. Мир. ХРВ. 125. Як настала возовиця, бідний брат запріг воли і поїхав на своє поле по снопи. Чуб.
Возо́вня, ні, ж. Экипажный сарай; в сельском хозяйстве: сарай для возов и земледельческих орудий. Чуб. VII. 396. Левиц. Пов. 194. Оце було заберусь у возовню, а там карета панська стояла, то влізу з півдня, щоб і на очі не теє. Черниг.
Возо́к, зка́, возо́чок, чка, м. = Візо́к, візо́чок.
Возоро́бня, ні, ж. Сарай, в котором делают возы. Миуск. окр.
Возрости́-літ, нар. Взрослых лет. Він возрости-літ пішов у москалі. Харьк.
Возрости́вши, нар. Выросши, взрослый, ая, ое. Не возрости́вши. Малых лет, малолетний. У хаті нікогісінько, — хоть тури гони! діти не возростивши були, от воно й позабірало худобу. Харьк.
*Во́зькатися, каюся, єшся, гл. Возиться. Сл. Нік.
*Возя́ка, ки, ж. Возище. Сл. Яворн.
Возя́рка, ки, ж. = Возо́вня. Вх. Лем. 400.
Во́їн, на, м. = Воя́ка. Гей, Максиме полковнику, ти славний воїну! гей випусти з Жаботина хоч лядську дитину. Нп.
Во́їнство, ва, с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з'явилось. К. Псал. 74.
Вой, во́ю, м. Война; битва. Королі, королі, пустіть на вой воювать! Чуб. III. 43. Відкіля тебе, братіку, в гості виглядати: чи з буйного вою, чи з чистого поля, чи з славного люду Запорожжя? О. 1861. X. 89.
Войдува́ння, ня, с. Барахтанье, возня.
Войдува́ти, ду́ю, єш, гл. Буянить, буйствовать, дебоширить. Він буде у нас у пеклі войдувати. Мл. л. сб.
Войдува́тися, ду́юся, єшся, гл. Возиться, барахтаться, бороться. Довго з ним войдувались, поки з'язали.
Война́, ни́, ж. = Війна́. На войну йдучи по чужу голову, й свою неси. Ном. № 4205.
Во́йний, а, е. Воинственный; военный. Із якої сторононьки у гостину сподіватись: чи з Чорного моря, чи з чистого поля, чи з славного із войного люду Запорожжя? Нп.
Войови́тий, а, е. Воинственный. Жив у Персії царь Дарій. І він був такий войовитий, що усю землю завоював. Грин. I. 128.
Войо́вни́к, ка́, м. Боец, воин, рубака, воитель. К. МБ. X. 19. Не для таких, як я, війна, і войовник з мене не жвавий. МВ. II. 15.
Войовни́ця, ці, ж. Воительница. Камилла страшна войовниця і знахурка, і чарівниця. Котл. Ен. IV. 71.
Войовни́чий, а, е. Воинственный.
Войтува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Войдува́тися. З турками та з татарами войтувалися. Г. Барв. 141.
Во́ко, ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. III. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми провожала. Макс. (1849). 8. У вічу́ = В очу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко,
