ви́ткнутися, нуся, нешся, гл. Вытыкаться, виткнуться, высовываться, высунуться. Виткнулась головка, співаючи «кукуріку». Рудч. Ск. I. 36. Зачувши у дворі гомін, виткнулась з хати. Мир. Пов. II. 80.
*Вити́кувати, витика́ти, сов. в. ви́тикати, гл. Истыкивать, истыкать (палками, булавками, вехами).
Витина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́тяти и ви́тнути, тну, неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырезывать, вырезать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. Св. Л. 306. 2) Только сов. в. Перерубить, перерезать всех. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. К. Псал. 40. 3) Делать, сделать что-либо с жаром, с силой. Витинати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Шевч. 621. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова. Г. Арт. О. 1861. III. 105.
*Ви́тинка, ки, ж. Вырезка. Гетьман… став переглядати секретні листи й витинки із заграничних газет. Лепкий.
Витира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́терти, тру, треш, гл. 1) Вытирать, вытереть. Витри лаву. 2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть. 3) — сірничка́. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню́. Добыть огня трением. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106.
Вити́рач, ча, м. В верхнем мельничном жернове: находящаяся в отверстии палочка, счищающая приставшую к стенкам отверстия муку. Мнж. 481.
*Витира́чка, ки, ж. 1) Тряпка для вытирания. 2) Бок спичечной коробки. Сл. Яворн.
*Ви́тиск, ку, м. Оттиск, отпечаток. Сл. Тутк.
Витиска́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́тиснути, сну, неш, гл. 1) Выдавливать, выдавить. Витисни сік. 2) Вытеснять, вытеснить. Витискати козаків з маєтностей.
Витиска́тися, ска́юся, єшся, сов. в. ви́тиснутися, нуся, нешся, гл. Протискиваться, протиснуться, пролезть. Намащуся я солониною та витиснуся і щелиною. Гол. I. 147.
*Ви́тиснення, ня, с. Вытеснение, замещение. Сл. Тутк.
Ви́тися, в'юся, в'єшся, гл. 1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Мет. 79. Коло носа в'ється, а в руки не дається. Ном. № 1933. Коло серця козацького як гадина в'ється. Шевч. 31. Коло тебе будуть роями витись панни. Левиц. I. 262. 2) Виться, быть свиваемым. Де се гілечко вилося? Мил. 140. 3) Развеваться. Над річкою над Дунаєм короговка в'ється. Нп.
*Ви́тичка, ки, ж. Веха. А салдати по полю скрізь витичок понаставляли. Сквир. у. Ефр.
Витіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́тіяти, тію, єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, затевать, затеять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Харьк. Се вже, мабуть, не зовсім по божому, а люде сами витіяли. ЗОЮР. II. 288. 2) Выделывать, выкидывать, выкинуть. Мнж. 93.
Ви́тівка, ки, ж. Затея, выдумка. Змиевск. у. Доки будуть оці витівки?
*Ви́тік, оку, м. 1) Исток. Сл. Тутк. 2) Утечка. Сл. Дубр.
Витіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́текти, течу, чеш, гл. 1) Вытекать, вытечь. З озера витікає річка. Дещо. Тече вода в синє море, та не витікає. Шевч. 37. 2) Хватать, хватить, достать. Як витікатиме грошей, то купи. (Залюбовск.). Чого сорочка така куца? — Бо така витекла. Ном., стр. 287.
Ви́тінка, ки, ж. = Ви́тівка. Там без витінків не обійдеться. Змиевск. у.
Ви́тіпати. См. Виті́пувати.
Виті́пувати, пую, єш, сов. в. ви́тіпати, паю, єш, гл. Трепать, вытрепать, потрепать. Витіпуй добре прядіво. Харьк. у. *— язико́м. Болтать, вздор, чепуху нести. І чого б то я язиком витіпувала на своїх рідних. Пир. у., Конон.
Виті́сувати, сую, єш, сов. в. ви́тесати, тешу, шеш, гл. Вытесывать, вытесать, высекать, высечь. Стояв, неначе витесаний з білого каміня. Левиц. Ви́тесати нете́саного тесана́. Выдумать небылицу, обмануть выдумкой. Ном. № 13127. А Грицик той, то був на все село чмут: витесать кому якого нетесаного тесана, то він зараз. Грин. II. 209.
