*Виро́дження, ня, ср. Вырождение. Сл. Нік.
*Виро́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́родитися, джуся, дишся, 1) Вырождаться, выродиться. 2) О земле: истощаться, истощиться. Сл. Нік.
Ви́родитися. См. Виро́джуватися.
Ви́родок, дка, м. Выродок. См. Ви́рід. Мав уродиться чоловік, та вилупивсь виродок. Ном. № 2917. Всі люде як люде, а ти мов виродок який. О. 1862. II. 25.
Ви́розуміти, мію, єш, гл. Понять. Желех.
Ви́розумітися, міюся, єшся, гл. Сделаться понятным, быть понятым. Той те скаже, другий друге, третій третє, а од того вирозуміється діло, повернеться перед нами з усіх боків. О. 1862. I. 65.
Ви́роїтися. См. Виро́юватися.
Ви́рок, ку, м. Приговор (суда), решение, определение. Що ти мені страшні вироки пишеш. К. Іов. 29. *Оста́нній ви́рок. Окончательное решение. Л. Укр.
*Ви́рослий, а, е. Выросший. Сл. Нік.
*Вироста́ння, ня, ср. Выростание. Сл. Нік.
Вироста́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́рости, сту, теш, гл. Выростать, вырости. Борода виросла, та ума не винесла. Ном. № 6355. Буває, що і на полі рожа виростає. Ном. № 14303.
Ви́росток, тка, м. Подросток. У мене діти ще не великі: так, виростки собі. Екатериносл. у. (Залюбоск.). Ум. Ви́росточок. Такий хлопчук, виросточок уже чималий.
Вироща́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́ростити, щу, стиш, гл. Выращивать, выростить. Дощі… землю промочають, траву вирощають. Нп. Виростив… як рідну дитину. О. 1861. VIII. 17.
Виро́юватися, ро́ююся, єшся, сов. в. ви́роїтися, роюся, їшся, гл. 1) Отроиться (о пчелах), вылетать, вылететь роем. Рій вироївся. МВ. (О. 1862. I. 72). 2) Высыпа̀ть, высыпать, выходить, выйти толпой (о людях). Люде вироїлися з церкви. МВ. (О. 1862. I. 91). Люде за їми купами вироювалися. МВ. (О. 1862. I. 102). 3) Возникать, возникнуть. Відсіля ж то й вироїлась приказка. Стор. I. 8. 4) Безл. Вообразиться. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Вируба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́рубати, баю, єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів. 4) Ля́хом вируба́ти. Говорить по-польски, (об украинце). Ой п'є Сава і гуляє, ляхом вирубає. Нп.
Виру́бувати, бую, єш, гл. = Вируба́ти.
Вируго́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ругувати, гую, єш, гл. Изгонять, изгнать кого из его владений.
*Вируча́ння, ня, ср. Выручка. Сл. Нік.
Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.
*Вируша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́рушити, шу, шиш, гл. Отправляться, отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.
*Ви́ряд, ду, м. = Виря́дка.
*Виряджа́ти, джа́ю, єш, гл. См. Виря́жати
Виря́дка, ки, ж. Снаряжение в дорогу. Ото ж як він їхав туди, то мати позичила у мене на вирядку грошей. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.).
Виряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. ви́рядити, жу, диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Царь виряжає військо на війну.
Виряжа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. ви́рядитися, жуся, дишся, гл. 1) Отправляться, отправиться, снаряжаться, снарядиться. Мисливі люди (так) примовляють, виряжаючись до поля. Ном. № 14148. *2) Расфуфыриваться, расфрантиться. Сл. Нік.
Вирято́вувати, вую, єш, сов. в. ви́рятувати, тую, єш, гл. Спасать, спасти, избавить от беды, выручать, выручить. Не загайся на підмогу, вирятуй з напасти. К. Псал. 94. А молодий Юрко та до бережечка, знайшов човна і ве-
