Крим. Я за цю криницю сто сім карбованців вилічив. Крим. 3) Вылечивать, вылечить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск.
Вилі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́лічитися, чуся, чишся, гл. 1) Высчитываться, высчитаться, вычисляться, вичислиться. 2) Вылечиваться, вылечиться.
Ви́лка, ло́к, с. мн. 1) Ум. от ви́ла. 2) Ухват. Маркев. 84. 3) Косточка у животных, имеющая вид развилья. 4) Род вышивки на рубахах. Чуб. VII. 427.
Вилка́стий, а, е. Вилообразный. Вх. Лем. 398.
Вилки́, ло́к, мн. Вилка. Шух. I. 291. См. Виде́лка.
Ви́лляти, ляю, єш, гл. = Ви́лити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. III. 661.
Ви́ловити. См. Вило́влювати.
*Вило́влення, ня, ср. Вылавливание. Сл. Дубр.
Вило́влювати, люю, єш, сов. в. ви́ловити, влю, виш, гл. Вылавливать, выловить, переловить.
Ви́лог, гу, м. Раскладка сбора, налог. І землю у жадного відрізали під скотину, і вилог на скотину таки плати — це біда. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Вило́га, ги, ж. Род отворота спереди на груди в сермяге или кафтане. Гол. Од 23, 55. Чуб. VII. 420, 421. Сукмана з суконними вилогами. Гол. Ум. Вило́жка.
Вило́жистий, а, е. Отложной. Виложистий комір. О. 186.1. XI. 26. Дівчина була… в сорочці з виложистим коміром. Св. Л. 3.
Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Ви́класти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сделать налог. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Вило́жка, ки, ж. Ум. от вило́га.
Ви́ломити, млю, миш, гл. 1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю клиновий лист. Мет. 297. 2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку. Рудч. Ск. II. 34.
*Ви́ломка, ки, ж. Каменоломня. Сл. Тутк.
*Ви́ломок, мку, м. Обломок. Сл. Нік.
Ви́лочки, чок, с. мн. 1) Ум. от ви́ла. 2) Род вышивки. Kolb. I. 48, 49.
*Вилуго́вувати, вую, єш и вилу́жувати, жую, єш, сов. в. ви́лужити, жу, жиш, гл. Выщелачивать, выщелочить. Сл. Нік.
*Ви́лужений, а, е. Выщелоченный. Сл. Нік.
Ви́лузати, заю, єш, гл. Вылущить. А це хто вилузав соняшник? я собі поклала. Черниг. у.
Ви́лузнутися, нуся, нешся, гл. Выйти из яйца. (Курчата) вилузнуться з яєць як слід. Грин. I. 19.
*Ви́лука, ки, ж. Выключение, исключение, выделение. Ум. Ви́лучка. Неч.-Лев.
Вилупа́ти, па́ю, єш, гл. Выламывать. Мої двері вилупали. Гол. I. 153.
Вилупе́нець, нця, м. Яйцо, — шуточное название, будто-бы употребленное в разговоре запорожцем. О. 1861. IX. 191.
Ви́лупити, ся. См. Вилу́плювати, ся.
Вилу́плювати, люю, єш, сов. в. ви́лупити, плю, пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. III. 45. 2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицах, но иногда, как грубое выражение, и о людях. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. I. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262. 3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш. Левиц. I. 152. 4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.
Вилу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́лупитися, плюся, пишся, гл. 1) Выйти из яйца. Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо і шкалярущу виносять на воду.
